Слава ЗСУ!

- Ваша величність! - заморгав Піцель. - Чому ви смієтеся?

- Щоб не заплакати, - відговорилась вона. - Моє серце розривається від любові до відважного сіра Лораса.

Великого мейстера вона залишила на зовнішній драбині. Користі від нього ніякої, якщо вона і була колись. Останнім часом він тільки і робить, що застерігає або перечить. Навіть її угоді з верховним септоном він чинив опір - так і викотив на неї свої очі, що сльозяться, коли вона звеліла йому підготувати потрібні документи, і почав бубоніти щось з давньої історії, поки вона його не обірвала. «Часи короля Мейєгора пройшли, і декрети його застаріли, - твердо сказала вона. - Тепер у нас час короля Томена і мій». Марно вона тоді витягла його з темниці - нехай би й зогнив там.

- У разі загибелі сіра Лораса вашій величності доведеться підшукувати іншого лицаря Королівської Гвардії, - зауважив лорд Квиберн на мосту через сухий рів.

- Так. Блискучого лицаря, - погодилася вона. - Молодого і наділеного всіма досконалостями, який змусив би Томена забути сіра Лорас. Щіпка благородства теж не завадить, але дурні думки мені ні до чого. Є у вас такий на прикметі?

- На жаль. Я мав на увазі дещо іншого захисника. Недолік благородства він десятикратно відшкодує своєю відданістю. Він буде оберігати вашого сина, вбивати ворогів ваших, зберігати ваші секрети, і ніхто з живих не зможе йому протистояти.

- Сказати можна все що завгодно. Коли прийде час, я подивлюся на цю вашу дивину та й вирішу, чи відповідає він вашим хвалебним промовам.

- Про нього ще будуть складати пісні, можу заприсягтися, - з веселим вогником в очах пообіцяв Квиберн. - Можу я запитати вашу величність про обладунки?

- Я передала ваше замовлення зброяреві, і він вирішив, що я не в своєму розумі. Запевняє, що в такій важкій Брон ніхто не здатний битися. - Серсея озирнула відставного мейстера поглядом. - Якщо надумаєш виставити мене дурепою, вмреш лютою смертю. Ти зрозумів мене?

- Як не можна краще, ваша величність.

- От і добре. Більше про це говорити не будемо.

- Мудре рішення, ваша величність. У тутешніх стін є вуха.

- І дуже чуйні. - Навіть у своїх покоях Серсея часом чула за стінами якісь шерехи, особливо вночі, але говорила собі, що це всього лише миші.

Біля її ліжка горіла свічка, але вогнище згасло, і в кімнаті було холодно. Скинувши сукню на підлогу, Серсея ковзнула під ковдру.

- Ваша величність, - сонно пробурмотіла Таєна. - Котра година?

- Годину сови, - відповіла королева. Серсея не любила спати на самоті. Вона і Джеймі спали разом з самих перших своїх днів, коли ще ніхто не вмів розрізняти їх. Пізніше, коли їх розлучили, у неї змінилося багато служниць і компаньйонок здебільшого це були її ровесниці, дочки батьківських домашніх лицарів і прапороносців. Жодна з них їй не подобалася, і рідкісна затримувалася надовго. Плакси і ябеди, вони постійно намагалися втиснутися між нею і Джеймі. Траплялися, однак, ночі в темних надрах Скелі, коли вона раділа чийомусь живому теплу поруч з собою. Самотня постіль холодна.

Особливо тут, у цій вічно холодній кімнаті, на тому самому ліжку, де помер її нещасливий чоловік. Роберт Баратеон Перший, та не пошлють нам боги другого. Тупа, п'яна худоба. Хай ллє свої сльози в пеклі. Таєна гріє ліжко не гірше, ніж він, і при цьому не намагається взяти королеву силою. Останнім часом вона спить з Серсеєю частіше, ніж з лордом Меррівезером. Ортон ніби не проти... а якщо і проти, то розсудливо мовчить.

- Я занепокоїлася, коли прокинулася і побачила, що вас немає. - Таєна сіла і притулилася до подушок. - Сталося щось?

- Все добре, - сказала Серсея. - Завтра сір Лорас відпливе на Драконячий Камінь, щоб взяти замок, звільнити флот Редвина і довести всім, який він хоробрий чоловік. - Вона розповіла мирійці про все, що сталося в сутінках тронного залу. - Без свого братика маленька королева залишиться, можна сказати, голою. У неї, звичайно, є варта, але я бачила їх капітана - балакучий дідок з білочкою на камзолі. Білки бояться левів. Навряд чи такий наважиться суперечити Залізному Трону.

- Її захищає не тільки він, - застерегла леді Меррівезер. - У Маргері і її кузин багато друзів при дворі, багато шанувальників.

- Шанувальники мене не бентежать, а ось армія у Штормового Краю...

- Що ви маєте намір робити, ваша величність?

- Чому ви питаєте? - Серсеї не сподобалося це питання, надто пряме. - Я сподіваюся, ви не ділетеся своїми порожніми думками з нашою маленькою королевою?

- Даруйте, ваша величність, адже я не Сенелла. Серсея не любила згадувати про Сенеллу, відплатившу їй зрадою за доброту. Так само з нею вчинила і Санса Старк. І Мелара Гетерспун з товстою Жанеєю Фармен, її так звані подруги дитинства. Серсея ні за що не пішла б у той намет, якби не вони. Ні за що не дозволила б Маггі Жабі прочитати свою долю у краплі крові.