Слава ЗСУ!

У підземеллі вона скинула подертий плащ Кет, стягла через голову бурий, пропахлий рибою камзол, стягнула з ніг просолені чоботи, позбулася білизни і обмилася водою з лимоном, щоб і духу не залишити від Кішки Кет. Чисто відмита рожева дівчина з каштановим, прилиплими до щік волоссям з Кет не мала нічого спільного. Вона одягла чистий хітон, взулась в ганчіркові туфлі і пішла на кухню попросити у кухарки Умми їжі. Жерці і послушники вже поїли, але Умма приберегла для неї шматок смаженої тріски з пареної ріпою. Послушниця в чорно білому хітоні все умяла за обидві щоки, вимила тарілку і вирушила допомагати жінці примарі з зіллям.

Допомога полягала здебільшого в тому, щоб лазити по драбинках, дістаючи зазначені жрицею листя і трави.

- «Солодкий сон» - самий ніжний з отрут, - говорила жінка привид, розтираючи щось товкачем в ступці. - Кілька крупинок заспокоюють розходившеся серце, вгамовують тремтіння в руках. Чоловік відчуває себе спокійним і сильним. Щіпка допоможе проспати ніч міцно, без сновидінь, а від трьох щіпок засипають вічним сном. Він дуже солодкий на смак, тому його краще запікати в пироги або класти в вино разом з медом. Ось понюхай, - запропонувала вона Ар’ї і послала її дістати червоний скляний флакон. - А ось цей буде жорсткіше, зате не має смаку і запаху, тому його легше приховати. Він називається «сльози Лісса». Розчинений у вині або воді, він роз'їдає людині нутрощі, і та помирає, як ніби від якоїсь хвороби. Понюхай. - Ар’я послухалася, але нічого не понюхала. Жриця відставила «сльози Лісса» і відкрила кам'яну посудину. - У цю кашку додано кров василіска. Вона додає м'ясу пряний аромат, але той, хто її споживає, чи то звір чи чоловік, впадає в буйне божевілля. Миша після крові василіска здатна напасти на лева.

Ар’я прикусила губу.

- А на собак вона теж діє?

- І на собак, і на будь-яку тварину з теплою кров'ю, - сказала жінка і раптом дала їй ляпаса.

Ар’я схопилася за щоку швидше від подиву, ніж від болю.

- Що ти робиш?

- Тільки Ар’я з дому Старків закушує губу, коли про щось замислюється. Хіба ти Ар’я?

- Я ніхто, - розсердилася дівчинка, - а от ти хто така?

Вона не думала, що привид відповість, але та відповіла.

- Я була єдиним нащадком стародавнього роду, спадкоємицею мого батька. Мати померла, коли я була ще маленькою, я не пам'ятаю її.

Коли мені було шість, мій батько одружився знову. Мачуха була добра до мене, поки у неї не народилася своя дочка. Тоді вона захотіла, щоб я померла, а батьківський стан успадкувало її рідне дитя. Їй би звернутися до Багатоликого, але вона ніколи не наважилася б на жертву, яку вимагає він. Замість цього вона задумала сама мене отруїти. Я не померла, але стала такою, якою ти мене бачиш. Цілителі з Дому Червоних Рук розповіли батькові, що зробила мачуха, а він приїхав сюди і приніс у жертву все своє багатство і мене заодно. Багатоликий почув його молитву. Я стала служити в цьому храмі, а дружина батька отримала подарунок.

- Це правда? - підозріло запитала Ар'я.

- Частка правди тут є.

- Але і брехня теж?

- Тут є неправда і є перебільшення.

Слухаючи жінку примару, Ар’я весь час спостерігала за її обличчям, але та не подавала їй ніяких знаків.

- Багатоликий взяв у твого батька не все, а тільки дві третини.

- Вірно. Це і було перебільшення.

Ар’я усміхнулася і тут же ущипнула себе за щоку. Стеж за своїм обличчям , наказала вона собі. Усмішка твоя служниця і повинна бути , лише коли ти їй хочеш.

- А брехня в чому?

- Ні в чому. Я збрехала про брехню.

- Тоді збрехала або тепер брешеш?

Але жриця не встигла відповісти, бо в кімнату увійшов, посміхаючись, добрий чоловік.

- Отже, ти повернулася.

- Ніч нині безмісячна.

- Вірно, безмісячна. Які ж три речі дізналася ти з тих, що не знала раніше?

Та я всі тридцять дізналася , трохи не сказала вона.

- У Крихти Нарбо три пальці не гнуться, і він збирається стати гребцем.

- Це корисно знати. Що ще?

Вона пригадала, що чула за день.

- Квенс і Алакіо побилися і пішли з «Корабля» - але я думаю, вони повернуться.

- Думаєш чи знаєш?

- Думаю, - зізналася вона, хоч і була в цьому майже впевнена. Лицедіям, як і всім іншим, треба щось їсти, а для «Синього ліхтаря» вони обидва недостатньо хороші.

- Так. Третя річ?

На цей раз Ар’я не вагалася.

- Дареон помер. Чорний співак, який жив у «Щасливому порту». І насправді він дезертирував з Нічної Варти. Йому перерізали горло і зіштовхнули його в канал, тільки чоботи зняли.

- Добрі чоботи завжди знадобляться.