Слава ЗСУ!

Але ж він брат Нічної Варти, думала Кет, слухаючи, як дурна леді кинулася з дурної вежі через те, що помер її дурень принц. Краще б вона розправилася з тими, хто цього принца вбив. А співакові місце на Стіні, тут йому робити нічого. Коли він вперше з'явився у «Щасливому порту», Ар’я трохи не попросила його взяти її з собою в Східну Варту - але він сказав Бетані, що не збирається повертатися. «Жорсткі ліжка, солона тріска і нескінченна варта - ось що таке Варта. Крім того, там не знайти навіть наполовину таких гарних, як ти, - як же мені покинути тебе? » Те ж саме, чула Кет, він говорив і Ланні, і одній дівчині в Котячому домі», і навіть Голубці, коли одного разу грав у «Семи лампадах».

Шкода, що Кет не було тут у ту ніч, коли товстун вдарив його. Дівчата досі над цим сміються. Уна говорить, той хлопець червонів до вух, варто їй тільки до нього доторкнутися, але коли він почав бешкетувати, Меррі веліла викинути його геть і кинути в канал.

Кет стала згадувати, як врятувала товстого хлопця від Терро і Орбело, але тут прийшла Морячка і сказала на спільній мові Вестероса:

- Яка гарна пісня. Він, мабуть, улюбленець богів, раз вони наділили його таким голосом і таким красивим обличчям.

Обличчя красиве, а душа погана, подумала Ар’я, але промовчала. Дареон теж якось одружився на Морячці - вона лягала тільки зі своїми чоловіками. Бувало, що за ніч у «Щасливому порту» справляли три весілля, а то й чотири. Обряд здійснював веселий, наскрізь просочений вином жрець Еззелино, то Юстас, який служив колись у Заморській септі. Якщо ні жерця, ні септона під рукою не виявлялося, хто небудь приводив з «Корабля» лицедія. Меррі говорила, що у них виходить навіть краще, ніж у цих жерців, особливо у Мирмелло.

Весілля святкувалися шумно і весело, з рясною випивкою. Якщо Кет траплялося зайти в цей час, Морячка вимагала, щоб її новий чоловік купив устриць - вони, мовляв, зміцнюють чоловічу силу. Вона охоче сміялася, Морячка, але Кет завжди відчувала в ній якийсь затаєний смуток.

Інші дівчата казали, що Морячка в свої місячні дні ходить на Острів Богів і знає всіх богів, які там живуть, - навіть тих, яких в Браавосі давно забули. Говорили, що вона молиться за свого першого справжнього чоловіка - він зник у морі, коли Морячка була не старше Ланни. «Вона хоче знайти правильного бога, який

велить дути всім вітрам і приведе до неї її любов, - розповідала одноока Уна, яка знала її довше, - а от я молюся, щоб цього ніколи не сталося. Її коханий загинув, я прочитала це в краплі її крові. Якщо він і повернеться, то мертвий».

Дареон нарешті доспівав свою пісню. Ланна зітхнула під затихаючі в повітрі звуки, а співак відклав лютню, посадив дівчину собі на коліна і почав її лоскотати.

- Ось устриці, якщо комусь треба, - голосно сказала Кет, і Меррі тут же розкрила очі.

- А, добре. Давай їх сюди, дитино, а ти, Уна, принеси хліба і оцту.

Коли Кет вийшла з «Щасливого порту» з тугим гаманцем і порожньою, не рахуючи солі і водоростей, тачкою, сонце вже сховалося за щоглами в гавані. Дареон пішов разом з нею, сказавши, що обіцяв ввечері співати в готелю «Зелений вугор».

- У «Угрі» срібло так і сиплеться до мене в кишені, - хвалився він. - Там бувають капітани і господарі кораблів. - Удвох вони перейшли через канал і заглибилися в криву вуличку. Тіні стали зовсім довгими. - Скоро я буду грати в Пурпуровій гавані, а там і в Морскому Палаці. - Тачка Кет, деренькочучи по бруківці, грала свою музику. - Сьогодні я їм оселедець з повіями, а через рік буду їсти з куртизанками імператорських крабів.

- А що сталося з твоїм братом? - запитала Кет. - З тим, товстим? Знайшов він корабель, який йшов в Староміст? Він говорив, що хотів плисти на «Леді Ашенорі».

- Ми всі збиралися. Лорд Сноу так наказав. Я говорив Сему, кинь старого, але товстий дурень вперся і ні в яку. - Останній промінь сонця запалив волосся Дареона. - А тепер вже все, запізнилися.

- Так, - сказала Ар'я.

Коли вона повернулася до Бруско, над їхнім каналом вже збирався туман. Кет знайшла господаря в кімнаті, де він вів рахунки, і плюхнула перед ним на столі гаманець і пару чобіт.

Бруско любовно погладив гаманець.

- А це що?

- Чоботи.

- Добрі чоботи завжди згодяться, - він підніс їх до самих очей, - але ці мені замалі.

- Цієї ночі місяця не буде, - нагадала йому Кет.

- Що ж, іди помолися. - Він висипав на стіл монети з гаманця. - Валар дохаріс.

Валар моргуліс, подумки додала Кет.

Туман згустився, коли вона вийшла на вулицю. Відкриваючи вирізані з чардерева двері Чорно Білого Дому, вона наїжачувалася від холоду. Деякі свічки, горівші ввечері в храмі, мерехтіли, як падаючі зірки. У напівтемряві боги здавалися їй незнайомими.