Слава ЗСУ!

- Вода не знімає біль, а це хоч трохи та допомагає. - Чаша знову повернулася до її губ.

Навіть пити, і то було боляче. Вино стікало по підборіддю на груди. Коли Брієна випила все, дівчина знову наповнила чашу з хутра.

- Не треба більше, - похлинувшись, сказала Брієна.

- Треба. У вас зламана рука та ребра теж пошкоджені, два або три.

- Кусака. - Брієна згадала, як він навалився на неї, як втиснув коліно їй у груди.

- Так. Справжнє чудовисько.

Тепер до неї повернулося все: блискавки в небі і розквашена земля, дощ, стукаючий по шолому Пса, страшна сила Кусаки. Пута на руках і ногах раптом здалися їй нестерпні, і вона почала звиватися, але зробила собі тільки гірше. Мотузка була затягнута дуже туго, і на ній виднілася засохла кров.

- Живий він? - Брієна не могла згадати без тремтіння, як він рвав зубами її обличчя. При думці, що він все ще розгулює на волі, їй хотілося кричати. - Кусака. Він живий?

- Здох. Джендрі його вдарив списом у потилицю. Пийте, міледі, а то я вам це силою в горло ввіллю.

- Я шукаю дівчину, - пошепки повідомила Брієна між двома ковтками, ледве втримавшись від слів «мою сестру». - Шляхетну дівчину тринадцяти років, блакитнооку, з золотистим волоссям.

- Це не я.

Вірно, не ти, подумки погодилася Брієна. Ця дівчина була худа, як скелет, смуги заплітала в косу, і очі її здавались не за роками дорослими. Каштанове волосся, карі очі, не красуня - викапана Верба, тільки на шість років старше.

- Ти її сестра. Господиня готелю.

- Ну і що ж? - примружилася дівчина.

- Як тебе звати? - Вино вирувало в шлунку, і Брієна боялася, що її вирве.

- Хедль, так само як Вербу. Джейна Хедль.

- Джейна, будь ласка, розв'яжи мене. Зглянься. Дивись, мотузка натерла мені руки.

- Не велено. Ви залишитесь зв'язаною, поки...

- Поки ми не доставимо вас до пані. - Ренлі, що виник поруч з дівчиною, відкинув чорне волосся з очей. Ні, не Ренлі - Джендрі. - Будете тримати перед нею відповідь за свої злочини.

- Пані... - Від вина на голові мутилось. - Ти Безсердечну так називаєш? - Лорд Рендилл розповідав про неї у Дівочому Ставку - Леді Безсердечна.

- Одні звуть її так, інші-інакше. Мовчазною Сестрою. Немилосердною Матір'ю. Вішальницею.

Вішальниця. Брієна знову побачила, як гойдаються на голих гілках мерці з чорними роздутими обличчями, і її охопив страх.

- Подрик. Мій зброєносець. Де він? А інші... Сір Хіль, септон Мерибальд, Собака. Що ви зробили з Собакою?

Джендрі і дівчина перезирнулися. Брієна спробувала встати, впершись у землю коліном, що відразу ж викликало у неї нудоту.

- Так ви ж самі його і вбили. - сказав Джендрі, і її знову огорнула темрява.

На цей раз вона стояла в зруйнованих Тараторках і бачила перед собою Кларенса Креба - величезного, лютого, верхи на зубрі, ще більш волохатому, ніж він сам. Звір люто рив землю копитом, залишаючи глибокі борозни, Креб шкірив загострені зуби. Брієна схопилася за меч і виявила, що порожні піхви. Сір Кларенс тим часом перейшов у наступ, що було вкрай нечесно. Не може вона битися без чарівного меча, який їй подарував сір Джеймі. Від думки, що вона підвела Джеймі, як до нього лорда Джеймі, їй захотілося плакати. Мій меч. Прошу вас. Мені потрібно знайти мій меч.

- Меч свій хоче назад, - сказав хтось.

- А я хочу, щоб Серсея Ланістер мені пососала - і що з того?

- Джеймі нарік його Вірним Клятві. Будь ласка. - Але голосу не слухали, а Кларенс Креб наскочив на неї і зніс їй голову. Брієна полетіла вниз, у зовсім уже повну темряву.

Їй ввижалося, ніби вона лежить у човні, головою на чиїх колінах. Якісь тіні в кольчугах і капюшонах орудували обв'язаними веслами, переправляючись через оповиту туманом річку. Брієна вся горіла і обливалася потом, але при цьому її ще морозило. В тумані миготіли обличчя. Красуня, шепотіли верби на березі, а тростники відповідали: потвора. «Перестаньте, - просила Брієна. - Хто-небудь, змусьте їх замовкнути».

Потім вона прокинулася, і Джейна піднесла їй миску з гарячим цибулевим супом. Брієна почала жадібно пити, вдавилась шматком морквини. Кашель розривав груди.

- Обережніше, - сказала дівчина.

- Джендрі, - простогнала Брієна. - Мені треба поговорити з Джендрі.

- Він від ріки повернув назад. Джендрі повинен працювати в кузні, охороняти Вербу і малюків.

Нелегке завдання, подумала Брієна і знову закашлялася.

- Та хай її. Збереже нам мотузку. - Один з тіньових людей в іржавій кольчузі забрав Джейн. На його шкіряному з заклепками поясі висіли довгий меч і кинджал. Мокрий замурзаний жовтий плащ точно прилип до плечей, а ще вище стирчала сталева собача голова з вишкіриними зубами.