Слава ЗСУ!

Він підійшов до вікна, глянув на річку. Вона виблискувала під яскравим осіннім сонцем. Тепер Чорна Риба поплив вже на десять ліг за течією.

- Його треба знайти, - наполягав Еммон Фрей.

- Знайдемо, - сказав Джеймі з упевненістю, якої не відчував. - Я вже послав у погоню слідопитів і гончих. - Сір Аддам Марбранд очолював пошуки на південному березі річки, сір Дермот з Дощового лісу - на північному. Джеймі подумував залучити і річкових лордів, але Відні, Пайпер і інші скоріше допомогли б Чорній Рибі бігти , ніж закували його в кайдани. Так чи інакше, він не особливо сподівався на успіх. - Може бути, не відразу, але в кінці кінців він спливе де небудь.

- А що, якщо він спробує відібрати у мене мій замок?

- У вас двісті чоловік у гарнізоні. - Забагато, але треба ж якось заспокоїти нового лорда. Принаймні прогодує Еммон їх без праці: припасів в Ріверрані, як і заявляв Чорна Риба, повним повно. - Сіру Бриндену коштувало таких праць нас покинути, що навряд чи він приповзе назад. - Хіба що на чолі зграї розбійників. Джеймі не сумнівався, що Чорна Риба має намір боротися і далі.

- Це твій маєток, ти повинен його тримати, - сказала чоловікові леді Дженна. - Якщо ти не здатний на це, спали його та біжи назад в Стрімчак.

Лорд Еммон витер рукою червоний слинявий рот.

- Зрозуміло. Ріверран мій, і ніхто його в мене не відніме. - Він кинув останній підозрілий погляд на Едмара Таллі, і леді Дженна повела його геть.

- Ти більше нічого не хочеш сказати мені? - запитав Джеймі у Едмара, коли вони залишилися одні.

- Це світлиця мого батька, - сказав той. - Звідси він правив річковими землями - мудро і справедливо. Він любив сидіти ось тут, біля вікна. Тут світло, і за роботою можна дивитися на річку. Коли у нього втомлювалися очі, він просив Кет почитати для нього пергаменти. Ми з Мізинцем колись побудували в тому кутку замок з дров. Ти уявити собі не можеш, Царевбивця, як гидко мені бачити тебе в цій кімнаті. Уявити собі не можеш, як я тебе зневажаю.

В цьому він помилявся.

- Мене зневажали такі люди, які тобі не пара, Едмар. - Джеймі покликав вартового. - Відведіть його милість назад у вежу і дайте йому поїсти.

Лорд Ріверрана мовчки вийшов. Завтра він вирушить на захід. Повезе його сір Форлі Престер, під початком якого буде сто осіб, в тому числі двадцять лицарів. Краще подвоїти конвой, вирішив Джеймі, - лорд Берік напевно спробує відбити Едмара по шляху до Золотого Зуба. Бракувало ще ловити Таллі в третій раз.

Зайнявши місце Хостера Таллі, Джеймі розгладив золотою рукою карту Тризуба. Куди б пішов він, якби він був Чорною Рибою?

- Лорд командувач, - доповів вартовий, - леді Вестерлінг з дочкою з'явилися за вашим наказом.

Джеймі відсунув карту.

- Хай увійдуть. - Добре, що хоча б дівчина нікуди не поділася. Королева Робба Старка, заради якої він пожертвував всім. З вовченям в животі вона була б небезпечніше Чорної Риби.

Але нічого небезпечного він в ній не знайшов. Дівчинка п'ятнадцяти шістнадцяти років, тонка, як тростинка, скоріше незграбна, ніж граціозна. Стегна вузькі, груди, як яблучка, копиця каштанових локонів, очі карі і м'які, як у лані. Мила, але не настільки, щоб віддати за неї королівство. Обличчя в неї припухло, на лобі виднівся синець, деяк прикритий пасмом.

- Що з вами таке сталося? - запитав її Джеймі.

Дівчина відвернулася. За неї відповіла мати, жінка з суворим обличчям, в зеленому оксамитовому платті, з намистом із золотих морських раковин на довгій і стрункої шиї.

- Вона не хотіла віддавати маленьку корону, яку подарував їй бунтівник, а коли я спробувала її зняти, вперта дівчина почала відбиватися.

- Вона моя, - зі сльозами вигукнула Жиенна. - Ти не мала права її забирати. Робб велів зробити її для мене. Я любила його!

Мати замахнулася, щоб дати їй ляпаса, але Джеймі встиг встати між ними.

- Досить, - сказав він леді Сібеллі. - Сядьте, ви обидві. - Дівчина зіщулилася на стільці, як переляканий звірок, мати ж трималася прямо, з високо піднятою головою. - Я можу запропонувати вам вина?

Дівчина промовчала, мати відповіла:

- Ні, дякую.

- Як завгодно. Я шкодую про вашу втрату, - сказав Джеймі дочці. - Цей юнак був хоробрий, віддаю йому належне. Але я повинен задати вам питання, міледі: чи не носите ви під серцем його дитя?

Жиенна піднялася зі стільця і кинулася до дверей, де її перехопив вартовий.

- Ні, вона не вагітна, - сказала леді Сибелла. - Я подбала про це, слідуючи наказу вашого лорда батька.

Джеймі кивнув. Передбачати все до дрібниць було в дусі Тайвіна Ланістера.