Слава ЗСУ!

- Трьох чоловік? Не двох?

- Трьох, міледі. У цьому я можу вам заприсягтися хоча б і Сімома.

Троє , думала Брієна. Санса , сір Донтос... а хто ж третій? Біс?

- І що ж, він змовився з ким небудь?

- Цього я сказати не можу, але одного разу вночі люди лорда Тарлі навідалися в «Гуску», розшукуючи його, а через кілька днів один чоловік хвалився, що обдурив дурня, і показував золото в доказ. Він був добряче п'яний і всіх пригощав елем.

- Обдурив дурня... Що він хотів сказати цим?

- Знову таки не знаю, міледі. Пам'ятаю тільки, що його звали Дік Пройдисвіт. Боюся, це все, що я вам можу запропонувати, окрім хіба молитви грішної людини.

Брієна, вірна слову, замовила йому ще миску юшки, і гарячого свіжого хліба, і чашу вина. Поки він їв, стоячи поруч з нею, вона думала над його розповіддю. Міг Біс приєднатися до них? Якщо за зникненням Санси стояв Тіріон Ланістер, а не Донтос Холлард, зрозуміло, що всі троє вирішили піти через Вузьке море.

Чоловічок між тим розправився зі своєю порцією, а заодно доїв і те, що залишилося в мисці Брієни.

- Вам треба більше їсти, - зауважив він. - Така велика жінка повинна гарненько підтримувати свої сили. До Дівочого Ставка їхати недалеко - тільки небезпечно, по правді сказати.

Ще як небезпечно. На цій самій дорозі загинув сір Клеос Фрей, а їх з Джеймі захопили в полон Криваві скоморохи. Джеймі тоді мало її не вбив, незважаючи на худобу, слабкість і скуті зап'ястя. Ось яким він був до того, як Золлі відсік йому праву руку. Цей Золлі, і Рорж, і Шагвелл разів сто поглумилися б над Брієною, якби Джеймі не сказав їм, що за неї дадуть стільки сапфірів, скільки вона важить.

- Ви щось засумували, міледі. Думаєте про вашу сестру? – Карлик поплескав її по руці. - Не бійтеся: Стариця освітить вам дорогу до неї, а Діва її збереже.

- Вашими б молитвами.

- Ось побачите, вони збудуться. Однак мені пора, - з поклоном додав він. - До Королівської Гавані шлях неблизький.

- У вас є кінь? Або мул?

- Я подорожую на своїх двох. Вони несуть мене, куди мені заманеться. - Карлик засміявся, вклонився ще раз і перевальцем попрямував до дверей.

Брієна залишилася сидіти, замислившись над чашею розведеного вина. Вона пила вино лише в тих рідкісних випадках, коли хотіла вгамувати тривогу. Куди ж тепер податися? В Дівочий Ставок, щоб знайти людину на ім'я Дік Пройдисвіт в місці під назвою «Смердюща гуска»?

Коли вона бачила Дівочий Ставок в останній раз, місто було розорене, лорд замкнувся в своєму замку, мешканці, не рахуючи вбитих, розбіглися або сиділи в криївках. Їй пам'яталися порожні вулиці, спалені хати, виламані ворота. Здичавілі собаки крадькома йшли за вершниками. У ставку, що дав місту ім'я, плавали, точно жахливі латаття, роздуті трупи. Джеймі заспівав «Шість юних дів у ставку іскристому» і засміявся, коли Брієна веліла йому замовкнути. Тепер у Дівочому Ставку Рендилл Тарлі - ще одна причина, по якій їй не варто туди їхати. Краще сісти на корабель до Чайчиного міста або Білої Гавані. Дві ці справи, втім, можна і поєднати. Заїхати в «Смердючу гуску», поговорити з Діком Пройдисвітом, а потім відплисти далі на північ. Обідавші починали потроху розходитися. Брієна, розламавши хлібний окраєць надвоє, стала слухати розмови за сусідніми столами. Майже всі вони стосувалися смерті лорда Тайвіна Ланістера.

- Кажуть, його рідний син вбив, - сказав чоловік, з вигляду швець. - Злобний карлик.

- А король то зовсім ще малий, - додала старша з чотирьох септ. - Хто ж буде нами правити, поки він не виросте?

- Брат лорда Тайвіна, - припустив стражник. - А може, лорд Тірел. Або Царевбивця.

- Тільки не цей клятвопорушник, - плюнув у вогонь господар готелю. Брієна поклала хліб і змахнула крихти з колін. З неї було досить.

Вночі, увісні, вона знову опинилася в наметі у Ренлі. Всі свічки погасли, навколо стояв холод. В зеленій темряві ворушилося щось, мерзенне і жахливе, що загрожувало її королю. Брієна рвалася захистити його, але всі її члени застигли і оніміли - вона навіть руки не могла підняти. Коли ж тіньовий меч розсік зелений сталевий обладунок і хлинула кров, вона побачила, що король - зовсім не Ренлі, а Джеймі Ланістер, якого вона не зуміла врятувати.

Капітанова сестра застала її в загальній залі, над чашею молока з медом і трьома розмішаними сирими яйцями.

- Чудова робота, - похвалила Брієна, коли жінка показала їй свіжорозписаний щит. Це був навіть не герб, а справжня картина, яка повернула Брієну у минуле, у прохолодний сутінок батьківської збройової. Вона заново відчула, як її пальці торкаються до потрісканої фарби, зеленого листя дерева, до падаючої зірки.