Слава ЗСУ!

Сонце наполовину сховалося за хмарами, коли вони, виїхавши з-за чорних дерев, побачили перед собою Дівочий Ставок, а за ним - води затоки. Міські ворота полагодили і зміцнили, з рожевим кам'яним стінам знову походжали стрілки з арбалетами. Над вартовою майорів червоно-золотий прапор короля Томена, де чорний олень бився з золотим левом. Інші прапори представляли мисливця Тарлі, і лише над замком на вершині пагорба виднівся червоний лосось будинку Моутонів.

У в'їзної решітки стояла дюжина стражників з алебардами - вояки з війська Тарлі, судячи зі знаків у них на грудях, хоча емблеми самого лорда ніхто не носив. Брієна помітила двох кентаврів, блискавку, синього жука і зелену стрілу - жодного крокуючого мисливця. Сержант носив на собі павича з вигорілим на сонці хвостом. При вигляді селянського візка він свиснув.

- Що тут у вас? Яйця? - Він підкинув одне, зловив і посміхнувся. - Гаразд, ми їх забираємо.

- Це для лорда Моутона, - сполошився старий. - Для весільних пирогів.

- Нічого, кури ще знесуть. Я вже півроку яєць не їв. На ось, і не кажи, що тобі не плачено. - І він шпурнув селянинові під ноги жменю мідяків.

- Цього мало, - подала голос жінка.

- А я кажу, в самий раз. За яйця і за тебе теж. Беріть її, хлопці, - дуже вона вже хороша для цього діда. - Двоє стражників притулили алебарди до стіни і потягли відбиваючусь жінку геть. Селянин дивився на це з сірим обличчям, але не смів перечити. Брієна вдарила коня вперед.

- Відпустіть її.

Солдати забарилися, і жінка вирвалася від них.

- Не твоє доло, - сказав один. - Знай мовчи.

Брієна дістала меч.

- Оголена сталь - це розбоєм пахне, - сказав сержант. - Знаєш, що робить лорд Тарлі з розбійниками? - Він зціпив яйце, яке так і тримав у руці, і жовток просочився у нього між пальців.

- Я знаю, що робить лорд Рендилл з розбійниками, - відповіла на це Брієна. - І з насильниками.

Вона сподівалася, що ім'я лорда їх втихомирить, але сержант, кинувши розчавлене яйце, махнув своїм людям, і Брієну оточив сталевий частокіл.

- Так що, кажеш, робить він з...

- Із ґвалтівниками, - підхопив чоловічий голос. - Він холостить їх або відправляє на Стіну, а деколи робить і те, і інше. Злодіям ж він рубає пальці. - З вартової вийшов томний молодий чоловік з мечем на поясі і у колись білому верхньому камзолі. Білизна ще проступала подекуди під зеленими трав'яними плямами і запеченою кров'ю. Емблема на ньому представляла бурого оленя, мертвего і підвішеного на жердині.

У Брієни в животі точно ніж повернули.

- Сір Хіль, - насилу вимовила вона.

- Її краще не чіпати, хлопці, - застеріг сір Хіль Хант. - Це Брієна Красуня, Тартська Діва, зарубившая короля Ренлі і половину його Райдужної Гвардії. Підлість її не поступається каліцтву, а страшніше її немає нікого... хіба що ти, Нужник, але твій татусь був дупою буйвола, так що тобі можна пробачити. Її батько - Тарт Вечірня Зірка.

Стражники, заіржавши, відвели алебарди.

- Може, взяти її під варту, сір? - запитав сержант. - За вбивство Ренлі?

- А навіщо? Ренлі був бунтівником. Ми теж були бунтівниками, всі до єдиного, але тепер вірно служимо королю Томену. - Лицар зробив знак селянам проїжджати у ворота. - Стюард його милості порадіє вашому товару. Ви знайдете його на ринку.

Старий приклав кісточки пальців до чола.

- Дякую, мілорд. Справжнього лицаря відразу видно. Пішли, дружина. - Вони знову впряглися й загуркотіли колесами по бруківці.

Брієна рушила слідом, Подрик за нею. Справжній лицар... м-да... Ліворуч, біля входу в провулок, стояла зруйнована стайня. Навскоси від неї, на балконі свого закладу, перешіптувалися три напіводягнені повії. Одну Брієна ніби пам'ятала по табору - та якось запитала, що у неї в бриджах, хрін або дірка.

- У житті не бачив коня потворніше, - висловився сір Хіль, дивлячись на Подрикового скакуна. - Дивно, що на ній не сидите ви, міледі. Не хочете віддячити мені за втручання?

Брієна зпішилась, опинившись на голову вище лицаря.

- Я віддячу вам при нагоді - на турнірі.

- Як віддячили Рудому Роннету? - засміявся Хант. Гарний переливчастий сміх змушував забути про його негарне обличчя. Коли то це обличчя здавалося Брієні чесним, але після, стало ясно, що вона помилялася. Скуйовджене каштанове волосся, горіхові очі, невеликий шрам біля лівого вуха, улоговина на підборідді і ніс гачком. А ось сміх у нього славний, і сміється він часто.

- Хіба ви не повинні охороняти ворота?

Він скорчив гримасу.

- Мій кузен Алін ганяється за розбійниками. Він, безсумнівно, повернеться з головою Пса, покритий славою, а я повинен замість нього стерегти ці ворота, дякую за нагадування. Сподіваюся, ви залишилися задоволені мною, моя красуня. Що ви, власне, шукаєте?