Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Бійцівський клуб

Марла лежить, холодна й спітніла, у той час як я розповідаю їй про те, як у коледжі в мене була бородавка. На пенісі, тільки я називаю його членом. Я пішов на медичний факультет, щоби мені її видалили. Бородавку. Опісля я розповів батькові. Відтоді вже пройшли роки, як батько розсміявся і сказав, що я був дурнем, бо бородавки такого штибу діють, мов шипчаки на презервативах. Жінкам вони до вподоби, і Господь зробив мені послугу.

Я стою на колінах біля Марлиного ліжка, — руки все ще холодні, відчуваю її шкіру, стискаючи потрохи тіло Марли між пальців — дюйм за дюймом; Марла каже, що ці бородавки, шипчаки, даровані Господом, викликають у жінок рак матки.

І ось я сидів на одноразовій пелюшці в оглядовій кімнаті медичного факультету, студент-медик пшикав мені на член зрідженим азотом із балончика і ще восьмеро студентів за тим спостерігали. Ось де ти опиняєшся, якщо не маєш медичного страхування. Тільки вони не називали його членом, вони казали «пеніс», і як би там його не називали, пшикни на нього зрідженим азотом — і відчуєш майже те саме, що й при опіку лугом, не менше.

Марла сміється, доки не помічає, що мої пальці зупинилися. Мовби я щось знайшов.

Марла тамує подих, її живіт напинається, мов барабан, серце б’ється, наче кулак у цей барабан натягнутої зсередини шкіри. Проте ні, я спинився, бо я розповідав і тому, що на якусь мить ми щезли з Марлиної спальні. Ми були в оглядовій, багато років тому, сиділи на липкому папері пелюшки, мій член, обпалений зрідженим азотом, горів, доки один зі студентів-медиків не побачив мою оголену ногу і в два кроки полишив кімнату. Студент повернувся з двома справжніми лікарями, і вони відвели хлопця з балончиком убік.

Справжній лікар згріб мою праву ногу і пхнув її під ніс іншим справжнім лікарям. Утрьох вони крутили її, розвертали й робили полароїдні знімки, ніби решти людини, напіводягненої, з напіввідмороженим даром Божим, і не існувало. Сама лише стопа, а студенти-медики напирали, щоби все роздивитися.

— Як довго, — спитав лікар, — у вас ця пляма?

Лікар мав на увазі мою родимку. На моїй правій стопі є родимка, про яку батько жартує, що то скидається на темно-червону Австралію з маленькою Новою Зеландією поруч.Це я їм і розповів, на тому всі й розійшлися. Член поволі розмерзався. Усі, окрім студента з балончиком, пішли, і складалося враження, що він би теж не проти звалити: він був настільки розчарований, що не дивився мені в очі, коли відтягував голівку члена. Балончик трохи пшикнув на те, що лишилося від бородавки. Можна закрити очі й уявити, що член у тебе сотню миль завдовжки, — і все одно буде боляче.

Марла дивиться на мою руку і на шрам від цілунку Тайлера.

Кажу студентові-медику, що, певно, не багато ви тут родимок бачите.

Не в тому справа. Студент сказав, що усі подумали, що це не родимка, а рак. Був якийсь новий вид раку, на який хворіли молоді чоловіки. Прокидалися з червоною плямкою на стопі чи гомілці.

Ці плямки не щезали — вони поширювалися, доки не вкривали тебе всього, а тоді ти вмирав.

Студент сказав: усі так зацікавилися через те, що гадали, що ви хворі на цей новий рак. Досі він був знайдений лише в кількох людей, але він розповсюджувався.

Це було роки й роки тому.

Попередня
-= 44 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

  14.02.2014

Знову ж таки "4".


Додати коментар