Слава ЗСУ!

— Малий перепив вина, — мовив він. Вояк на зріст майже не поступався Хортові, хоча м’язів стільки не мав. Чорна, рясна, ретельно підстрижена борода лопатою вкривала його щоки та підборіддя, зате на голові вже майже нічого не лишилося. — То вино базіка, не він.

— То хай менше п’є.

— Чого б це я боявся скигливого… — почав був хлопець, але Лоскотун мимохідь скрутив йому вухо пучкою, і слова перетворилися на вереск болю.

Поспіхом придріботів корчмар, несучи на олив’яній таці два кам’яних кухлі та глек. Сандор ухопив глека і підніс до рота. Ар’я побачила, як у нього стрибає борлак та гуляють м’язи на шиї. Половина вина зникла у Хортовій горлянці, перш ніж він рвучко кинув глека на стіл.

— Отепер наливай. І мідяки підбери — інших грошей тобі сьогодні не бачити.

— Ми заплатимо, коли доп’ємо, — мовив Полівер.

— Коли ти доп’єш, то лоскотатимеш корчмаря — питатимеш, де золото. Ти завжди так робив.

Корчмар раптом згадав про щось нагальне у кухні. Тутешні селяни поспіхом вибиралися з корчми, а дівчата вже зникли. У тиші трапезної лунав тільки тихий тріск вогню в комині. «Нам теж нема чого тут лишатися» — подумала Ар’я.

— Якщо ти шукаєш нашого пана, то спізнився, — мовив Полівер. — Він був у Гаренголі, та вже поїхав. По нього послала королева.

Ар’я побачила, що на пасі він має аж три клинки: меча-півторака при лівому боці, а при правому — кинджала і тонку зброю, задовгу для вузького ножа, проте закоротку для меча.

— Король Джофрі помер, якщо раптом не знаєш, — додав вояк. — Отруїли його. Просто на власному весіллі.

Ар’я просунулася углиб кімнати. «Джофрі мертвий.» Вона майже побачила його перед очима: біляві кучері, гидка й лукава посмішка, товсті м’які губи. «Джофрі мертвий!» Ар’я мала б радіти, але чомусь відчувала всередині порожнечу. Так, Джофрі помер. Але ж помер і Робб, то чи не байдуже тепер?

— Бачу, дуже йому стали у пригоді мої зацні братчики з Королегвардії, — презирливо пирхнув Хорт. — І хто ж його вбив?

— Кажуть, що Біс. Він та його мала дружина.

— Яка ще дружина?

— Тю, я й забув — ти ж ховався десь у кущах! Ота північанка, з господарів зимосіцьких. Ми чули, вона вбила короля чарами, тоді перевернулася на вовка з кажанячими крилами і вилетіла з вікна башти. Але карлика свого лишила, і тепер Серсея хоче його голову.

«Якась маячня» — подумала Ар’я. — «Санса знає лише пісні, а не чари. І заміж за Біса ніколи б не пішла.»

Хорт сидів на лаві, найближчій до дверей. Вуста його смикнулися, але тільки на обпеченому боці обличчя.

— Краще б умочила курдупеля в шал-вогонь та спекла живцем. Або лоскотала б так, щоб очі повилазили.

Клеган підняв кухля з вином і дмухнув одним ковтком.

«Він — один із них» — подумала Ар’я, дивлячись на Сандора. І вкусила губу так міцно, що відчула кров. — «Він такий самий! Треба убити його вві сні.»

— То що, Грегор узяв Гаренгол? — запитав Сандор.

— Було що брати! — відповів Полівер. — Сердюки повтікали, щойно почули, що ми йдемо. Лишилося хіба кілька найдурніших. Один кухар відчинив нам потерну — хотів помститися Хапові за відрубану ногу.

Він гигикнув, наче згадав щось смішне.

— Ми лишили його куховарити, двійко дівок — гріти ліжка вночі, а решту пустили під ніж.

— Усіх?! — стрілила Ар’я.

— Ну… хіба що Хапа лишили панові на розвагу.

Сандор спитав:

— А що, у Водоплині досі сидить Чорноструг?

— Недовго йому там сидіти, — відповів Полівер. — У облозі він. Старий Фрей обіцяє повісити Едмура Таллі, якщо Чорноструг не віддасть замку. Б’ються зараз лише навколо Крукоберега. Бракени та Чорноліси. Бракени тепер за нас.

Хорт налив кухоль вина Ар’ї, ще один собі, випив, вдивляючись у вогонь комина.

— То мала пташка полетіла геть, еге ж? Ну то нехай, здоровіша буде. Наклала, значить, Бісові на голову, і полетіла.

— Та знайдуть її! — запевнив Полівер. — Хоч за половину золота Кастерлі, але знайдуть.

— А дівчинка, чув я, гарненька була, — мовив Лоскотун. — Солоденька, мов мед.

Він облизнувся і вишкірив зуби.

— Ще й чемна та шляхетна, — буркнув Хорт. — Справжня з себе панночка, кращої годі й шукати. Не те що її паскудна сестра.

— Її теж знайшли! — вигукнув Полівер. — Сестру. Чув я, видають заміж за Болтонового байстрюка.

Ар’я ковтнула вина, щоб сховати вираз на обличчі. Вона не розуміла, що верзе Полівер. «Санса не має іншої сестри, крім мене!»

Сандор Клеган гучно, на весь голос, зареготав.

— Чого пащеку дереш? — запитав Полівер.

У бік Ар’ї Хорт навіть оком не повів.

— Якби я хотів, щоб ти знав, я б тобі сказав. А чи в Солепанві зараз є кораблі?