знайди книгу для душі...
98] Й Креусі не була така палка,
99] Як я із невтолимістю своєю,
100] Ні зведена дівчина боязка
101] Зі скель Родопських, ні Алкід могутній,
102] Якого вбила жінчина рука.
103] Не згадують тут голоси покутні
104] Гріха старого, й кожен промовля
105] Про мудрість, що приводить час майбутній.
106] Зорим тут на мистецтво не здаля,
107] Захоплено віддаємося благу,
108] Що в вишній дольній світ переробля.
109] Але щоб ти відчув свою звитягу
110] Й здолав останні сумнівів сліди,
111] Я ще затримаю твою увагу.
112] Ти хочеш знати, хто пливе сюди
113] В осяйності сліпучій та глибокій,
114] Мов сонце в шарі чистої води?
115] То знай, що тут вкушає вічний спокій
116] Раава і, вінчаючи нас всіх,
117] Підводиться на сходинки високі.
118] Найперша із тутешніх душ святих,
119] Де видно ще ваш світ у тіні млистій,
120] Вінців сподобилася золотих.
121] Це правильно було, що в сфери чисті
122] Він зніс її, як тріумфальну віть
123] Звитяги, що здобув, прип'явши кисті,
124] Сприяла ж славі до кінця століть
125] Вона Ісусовій в святій країні,
126] Якої пам'ять папі не болить.
127] В твоєму місті рідній тій дитині
128] Того, хто перший встав проти Творця
129] І лихо заздрістю приніс людині,
130] З'явилася проклята квітка ця,
131] Яка зі шляху вівці гонить люто
132] Й на вовка обертає чабанця.
133] Святе письмо, святих отців забуто,
134] Звід Декреталій всю науку зжер,
135] І це на їхніх берегах почуто.
136] Ось папі й кардиналам труд тепер,
137] Байдужий їм той Назарет з хатками,
138] Де крила Гавриїл колись простер.
139] Та Ватикан, святі прадавні храми
140] І кладовища, де поліг той люд,
141] Який пішов Петровими слідами,
142] У себе скоро винищать весь блуд».
ПІСНЯ ДЕСЯТА
1] На сина дивлячись, любові повний,
2] Що вічно з них обох потоком ллє,
3] Найперший, у могутті невимовний
4] Усе, що в думці чи в просторі є,
5] Створив так до ладу, що всі істоти
6] Вбачають в ньому торжество своє.
7] Зведи, читачу, зір свій на висоти,
8] Зі мною перехрестя досягни,
9] Де певний рух стрічає рух навпроти,
10] І ту майстерність споглядать почни,
11] Яку митець так гаряче плекає,
12] Що втуплює у неї зір ясний.
13] Поглянь, як звідти дуги випускає
14] Для осяйних планет похилий круг,
15] Що їх на допомогу світ гукає.
16] Якби планети йшли не в площі дуг, -
17] То сил у небі зникло б вщент немало,
18] А на землі загибло б все навкруг.
19] Якби кружіння їх не приставало
20] До сторчака, на волосинку хай, -
21] То ладу б в світі, вниз чи вверх, не стало.
22] Отож, читачу, з лави не вставай,
23] Посидь, помрій, на що я надивився,
24] І без утоми щастя зазнавай.
25] Я дав покорм, щоб ним ти наситився,
26] Мене ж поглинув той предмет цілком,
27] Письменником якого я зробився.
28] Природи величавий майордом,
29] Що сили неба в світ низводить нижчий
30] І доби лічить світляним перстом,
31] Із перехрестям, що списав я вище,
32] Кружляв по небу закрутом крутим,
33] Щораз, то все яскравіший та ближчий.
34] І я з ним був; як опинивсь на нім,
35] Я не помітив, як і не помітить
36] Хтось думки, поки не спахне в самім.
37] І в Беатріче - у тієї світить
38] Не благо, щось значніше в ясну мить.
39] Якої часові і не одмітить.
40] Як мають сяянням усі рясніть
41] У надрах сонця, - це я встиг відзначить, -
42] Коли не колір - світло їх різнить!
43] Ні хисту, ні знання, ні слів не стачить
44] Мені, щоб все належно повісти,
45] То просто вір і прагни сам побачить.
46] Уява ж нас не може занести
47] До тих висот, і є на це причина,
48] Бо їлиб за сонцем для очей пустий.
49] Отак четверта блискотить родина
50] Високого Отця, що звіку слав
51] І шле із себе Духа й родить Сина.
52] І Беатріче почала: «Прослав,
53] Прослав же Сонце ангелів, що з його
54] Ти ласки шлях сюди живим прослав».
55] Не знало жодне серце ще такого
56] Святого захвату, й ніхто не був
57] У пориванні ще такім до Бога,
58] Як, слухаючи, зразу ж я відчув, -
59] Любов мене взяла всього без лишку,
60] І я про Беатріче позабув.
61] Вона ж, безгнівна, кинула усмішку,
62] І сміхотливий блиск її очей