Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
63] Мою суцільну мисль дрібнив на кришку.
64] Уздрів я безліч сяйв, і натовп цей
65] Робив з нас центр, а сам - на взір корони,
66] Вів пісню ще ніжнішу за лице.
67] Так пояс із сріблястої запони,
68] Коли густіє пара в небесах,
69] Вдягає чарівна дочка Латони.
70] В палаці вишньому, де йшов мій шлях,
71] Без ліку самоцвітів є коштовних,
72] Яких із царства не знести в руках.
73] Таким було й співання сяйв чудовних,
74] Кому ж даровано без крил серця,
75] Речей ждуть од німого велемовних.
76] Співаючи, яріючі сонця
77] Промчали тричі вкруг, подібно зорям
78] Круг осі, ближчим до її кінця,
79] Й спинились, як, віддавшись танцям скорим,
80] Жінки безмовно мить якусь стоять,
81] Аж поки пісня знов поллється хором, -
82] Одне з них почало: «Як благодать,
83] Котрої промінь полум'ям одводить
84] Любов правдиву, щоб улад зростать
85] Із нею люблячи, в тобі так сходить,
86] Що на висоти сходами веде,
87] Якими йде наверх, хто вниз низходить, -
88] То хто б вина свого не дав ніде
89] Тобі, той од натури був би вільний,
90] Як річка та, що не до моря йде.
91] Які складають квіти цей начільний
92] Вінок - спитаєш зараз ти мене -
93] Тій, що звела тебе в палац весільний?
94] От я - в отарі був ягня дрібне,
95] Що Домінік вів шляхом, де невинно
96] Живитимуться всі, хто не схибне.
97] Цей, справа, брат і вчитель воєдино
98] Для мене був; Альберт з Колоньї він
99] Ім'я носив, а я - Фома з Аквіно.
100] А хочеш упізнати весь загін,
101] За розповіддю стеж очима стишка,
102] Йдучи разком блаженних намистин.
103] Ось світить Граціанова усмішка;
104] Він присвятив життя обом правам,
105] І просто в Рай звела його доріжка.
106] А цей, що сяє в нашім хорі там,
107] Був тим Петром, який, мов удовиця,
108] Свій скарб увесь пожертвував на храм.
109] З нас найгарніше п'ятий промениться
110] В любові, і юрба людських сердець
111] Вгорі на нього мріє подивиться.
112] В високий ум таку глибінь Творець
113] Вклав знань, що в разі правду правда каже,
114] Не бачено таких, як цей мудрець.
115] А з ним своє палання світоч в'яже,
116] Що досконально за життя дізнавсь
117] Природу й службу Богової стражі.
118] Блаженний вогник ще один снувавсь:
119] Поборник християнських тих історій,
120] Яких сам Августин пізніш навчавсь.
121] А зараз думкою проглянь в просторі,
122] Від сяйва в сяєво, хвалам услід,
123] І в восьмому уздриш великі зорі.
124] Радіючи на благ найменший слід,
125] Душа свята облуду в світі злому
126] Всім розкрива, хто терпить тьму обид.
127] Бо тіло, що її немає в ньому,
128] Лежить в Чельдавро, мученицька ж тінь
129] Блаженствує в спокої неземному.
130] Очима стрінься ще в вінку світінь
131] Із Ізідором, Бедою, Рішаром,
132] Який над людством став після видінь.
133] А цей, мені сусіда ясним жаром,
134] Той сяйний дух, який в думках тяжких
135] Вважав був смерть занадто пізнім даром,
136] Сігером звавсь - на лекціях своїх
137] В Кутку Солом'янім він без упину
138] Доводив істини в словах їдких».
139] Коли годинник будить у хвилину,
140] Коли дружина Божа йде хвалить
141] Щоранку любого свого дружину,
142] Й зубець, штовхнувши інші, їм велить
143] Свій виливати звук в «тінь-тінь» співливі,
144] Що може дух, мов соком плід, налить, -
145] Так видатне у славі справедливій
146] Це коло рушило, і з ним потік
147] За співом спів у зграйності, можливій
148] Лиш там, де радість не скінчиться ввік.
ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
1] О смертних нерозважне метушіння!
2] Який нікчемний кожен силогізм,
3] Що відбирає в крил снагу кружіння!
4] Хто в право зануривсь, хто в «Афоризм»,
5] Хто - в вигоди церковної посади,
6] Хто в панство крізь насильство чи софізм,
7] Хто - у торгівлю, хто - в діла громади,
8] Хто ж - у розпусні втіхи виснажні,
9] А хто - у ледарстві шука розради,
10] Коли, чужий усій цій метушні,
11] В ті висі я піднявся з Беатріче,
12] Де шана готувалася мені.
13] Пропливши в небі коло таємниче
14] І повернувшись на свої місця,
15] Незрушні встали душі, ніби свічі.
16] І я почув, як мовить ясність ця,
17] І, мовлячи, ще більше заяскріла
18] Усмішкою і голосу, й лиця:
