Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Божественна комедія

124] Я зрозумів, що це звучить хвала,

125] Із слів: «Воскресни, щоб звитяжцем бути!», -

126] А суть всього до мене не дійшла.

127] Так полюбився гімн, тоді почутий,

128] Що в серце глибоко мені проник, -

129] Такого вперш далось мені сягнути!

130] Засмілим здатись може мій язик,

131] Бо очі він принижує багаті.

132] Що в них мету життя вбачать я звик.

133] Але хто знає, як живі печаті

134] Краси ростуть угору день по дню, -

135] Я ж звів на них шляхи очей початі, -

136] Звинить мене, в чім я себе виню,

137] Щоб збутися вини, бо правду бачить:

138] Не підляга святий екстаз огню

139] Тим більш, чим ближче верх себе означить.

ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА

1] Предобра воля благосна, якою

2] Завжди любов до праведних спонук

3] Являється, як жадібність, - лихою,

4] Притишила у ніжній лірі звук

5] І струн святих спинила рокотання,

6] Настроєне дбанням небесних рук.

7] Чи можуть буть глухими до благання

8] Ті сутності, що співи перервать

9] Погодились і вислухать прохання?

10] О, без кінця той має горювать,

11] Хто так минуще любить, що не хоче

12] Свою любов на вічне прямувать!

13] Як в тихій, ясній висі замигоче

14] Раптовий вогник і, вразивши нас,

15] Приверне наші неуважні очі,

16] Видаючись тремтливою весь час

17] Зорею, хоч насправді всім відомо,

18] Що жоден пломінь там іще не згас, -

19] Так з правого в хресті плеча до злому

20] Ковзнуло вниз світило вогняне

21] З-поміж зірок, що світять в небі тому.

22] Наблизилося видиво ясне,

23] Спускаючись по променевій смузі,

24] Мов блиск, який крізь алебастр сяйне.

25] Радів, як вірити найбільшій музі,

26] Так дух Анхізів, мов з великих свят,

27] Зустрівши сина в Єлісейськім лузі.

28] «О кровь моя! О лучшая стократ

29] Господня благодать! Никто доселі

30] Не зріл отверстих паки в небо epamU -

31] Так світло це; і погляди веселі

32] Я зніс до нього й до владарки звів, -

33] І став подібний тут і там до скелі:

34] В очах її сіяла, з ясних див,

35] Така усмішка, що я зрів на власні,

36] Як для блаженства в свій я Рай злетів.

37] Хоч дух цей, що його були прекрасні

38] І вид, і голос, щось казав, здались

39] Слова глибокі, та на зміст неясні.

40] Не мали наміру вони кудись

41] Піти від мене, - сповнені радіння,

42] Над смертний розум вгору піднеслись.

43] Коли ж той лук високого летіння

44] Ослабнув так, що стріли слів могли

45] Влучать в мету людського розуміння,

46] Почув я знов: «Подяки й похвали

47] Прийми од мене, триєдиний Боже,

48] Бо внуки не обминуті були!»

49] І далі: «Прагнення тривале й гоже,

50] В великій вичитане книзі тій,

51] Де біле й чорне змін зазнать не може,

52] Ти зняв, мій сину, в сфері світляній,

53] Де мовлю; хай же та благословиться,

54] Що крил дала на зліт високий твій!

55] Ти віриш - мисль у тебе промениться

56] До мене з першої, як п'ять і шість

57] Із знаної походять одиниці,

58] Тому й не хочеш вислухати вість,

59] Хто я і чом у радісному тиску

60] Для мене ти - найрадісніший гість.

61] Ти в правду віриш! Тут, в дзеркальнім лиску.

62] Малі й великі без пустих розмов

63] Прийдешніх мислей бачать кожну риску.

64] Та щоб святу я вдоволив любов,

65] З якою вартував, безсонний, пильний,

66] І до мети жаданої дійшов,

67] Хай голос твій, веселий, смілий, вільний,

68] Дзвенить в питанні, хай в жазі дзвенить,

69] Тобі готов мій.відголос незмильний».

70] Я зваживсь в Беатріче зір втопить,

71] Вона ж моїм думкам так усміхнулась,

72] Що мій порив розправив крила вмить.

73] І я почав: «Відколи розімкнулась

74] Вам перша рівність, почуття й ума

75] Вага порівно на всіх вас відчулась,

76] Як з сонця - ясність і жарінь сама -

77] Тепло і світло нарівно зринають, -

78] Тут порівняння іншого нема.

79] Але з причин, які усі з вас знають,

80] Знання і воля протягом життя

81] Відмінних крил у смертних не зрівняють.

82] Тож серцем дяку вам складаю я, -

83] Бо, смертний, за нерівність ту в уразі, -

84] За батьківське гостинне прийняття.

85] Благаю я тебе, живий топазе,

86] Щоб і в найбільших скарбах помічавсь,

87] Мене своїм ім'ям вгамуй у спразі».

88] «О віть моя! Тобою я пишавсь,

Попередня
-= 109 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!