знайди книгу для душі...
89] Чекаючи невтомно! Я ж твій корінь, -
90] З тих слів його одвіт мені почавсь,
91] І далі: - Той, хто для своїх утворень
92] Дав назву й сам понад сто літ в журбі
93] Йде по горі уступом упокорень, -
94] Мені був син і прадід був тобі.
95] Тож треба, щоб діяннями своїми
96] Йому ти втому зменшив у ходьбі.
97] Флоренція між мурами старими,
98] Де лік видзвонюється терц і нон,
99] Жила в чесноті й мирі незборима.
100] Не мала ні намист, ані корон,
101] Ні дженджерух, ні поясів розкішних,
102] Пишніших за найкращих ваших жон,
103] І не було у нас батьків невтішних,
104] Якщо дочка знаходилась нова,
105] Бо віку й він було у міру пишних.
106] Дітей мав дому кожного глава,
107] Й пора ще не прийшла Сарданапалу
108] З палат робить небачені дива.
109] Не перевершив гору Монтемало
110] Учеллатойо ваш, що був вінцем
111] З піднесення і буде ним з провалу.
112] Я Беллінчоне Берті з ремінцем
113] І кісткою здибав, його ж дружину
114] Завсіди з нефарбованим лицем.
115] А Веккйо й Нерлі просту шкуратину
116] Носили, з веретена та руна
117] Жінки їх одягали всю родину.
118] Щасливиці! Своя була труна
119] Для кожної, і зраду в ліжку взнати
120] З-за Франції не мусила й одна.
121] Та, звикши сон вночі від себе гнати,
122] Співала над колискою з малим
123] Пісень, яким радіють батько й мати.
124] А та сиділа з прядивом своїм,
125] Весь вечір повідаючи родині
126] Про Трою, чи про Ф'єзоле, чи Рим.
127] Були б їм дивні Лапо ваш в гордині
128] Або Чангелла, вся з пороку й зла,
129] Як Цінцінат з Корнелією нині.
130] Громадськими чеснотами жила
131] Громада без облуди, без обиди, -
132] Такий мені чудесний дім дала
133] Та, що в роділь гамує болі й біди,
134] І я, принесений в ваш древній храм,
135] З хрестом дістав імення Каччагвіди.
136] Моронто й Елізео - двом братам
137] Було ім'я, а жінку взяв з-над Падо,
138] Й вона лишила прізвище всім вам.
139] Служив я в імператора Куррадо,
140] І він мені меча подарував
141] За бій, який йому я виграв радо.
142] З ним я пішов на захист ваших прав,
143] Які народ невірний, знахабнілий -
144] Вина в тім пастирів - у вас забрав.
145] І ці поганські племена звільнили
146] Мене із світу, повного брехні,
147] Що всіх принижує, кому він милий,
148] І мучеництво мир дало мені».
ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА
1] О вбога благородносте, в нас кревна!
2] Що ти живеш між вихвалянь і слав
3] Тут, де любов у нас не дуже ревна, -
4] То зовсім я б тому не дивував;
5] Бо навіть там, де шлях нам сяє в очі,
6] У небі тобто, славу сам я слав.
7] Ти, як той плащ, що все стає коротший,
8] І, як щодня не піклуватись ним,
9] То ножиць час втина його охоче.
10] На «ви», як перший звик звертатись Рим,
11] Хоч згодом чемність ця не раз ламалась,
12] Поклав початок я словам своїм;
13] А Беатріче осторонь всміхалась,
14] Мов та, що, пишуть, кашель стався їй,
15] Коли Джіневра вперше завагалась.
16] Отож почав я так: «Ви - батько мій,
17] Ви піднімаєте мене над мене,
18] Ви розрішаєте язик німий!
19] Тече струмками стількома шалене
20] Радіння в розум, що воно б могло
21] Ще трохи - і розхлюпатись, вогненне.
22] Скажіть, моє кохане джерело,
23] В якій сім'ї й коли вам повне чару
24] Народження відзначене було?
25] Скажіть і про Йоаннову кошару:
26] Яка була вона і хто в ній був
27] Шанований найбільш на всю отару?»
28] Я бачив, як той світоч спалахнув,
29] Зрадівши, навстріч запитанням ясним, -
30] Так жар шугнув би, щоб вітрець дмухнув, -
31] І, ставши для очей ще більш прекрасним,
32] Почав ще краще мову дорогу,
33] Але наріччям не цілком сучасним,
34] Із слів: «Відколи вість приніс благу
35] Архангел, поки я не народився
36] В тієї, що на райському лугу,
37] Яркий планети пломінь розгорівся
38] П'ятсот, і п'ятдесят разів, і три,
39] Бо лапам Лева пломінь цей корився.
40] І там, де роду нашого двори,
41] Оселя кам'яна стояла рідна,
42] Звитяжці гонів там беруть дари.
43] Та й годі з тим, хоч відповідь ця бідна:
44] Бо хто й звідкіль діди мої були,
45] Про те мовчати - річ пристойна й гідна.
46] Ті, що тоді носить мечі могли,