Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
71] Іскривсь любов'ю, пломенів частками,
72] До наших дуже схожими письмен.
73] І як птахи летять над берегами,
74] Зрадівши кормові, і вниз і ввись,
75] Шикуючись і колами, й рядами,
76] Так і святі створіння піднялись,
77] І, ринучи у небі, мов обвали,
78] То в «Л», то в «Ю», то в «2>» вони плелись.
79] Вони спочатку з піснею кружляли;
80] А, склавши букву, з палом мовчазним
81] Хвилину-другу з місця не рушали.
82] О Пегасеє, людям видатним
83] Ти довгий вік даєш, у славі милий,
84] Вони ж-і царствам, і містам значним, -
85] Так освіти мене, щоб міг я, смілий,
86] До них колишній образ повернуть!
87] Надай моїм рядкам колишні сили!
88] У сімках п'ять разів пробігли путь
89] І приголосні, й голосні, й з частини
90] Шукав я сили цілість осягнуть.
91] «Любіте правосудіе», - з картини
92] За дієсловом там іменник став,
93] «Кто суд вершиш над всім», - й ущухли плини.
94] Скінчивши «М», собою не писав
95] їх сонм нічого більше, і Юпітер
96] Сріблом в розводах золотих засяв.
97] І на шпилях останньої із літер
98] Побачив я, як славили вогні
99] Те благо, що несе їх, наче вітер.
100] Як із удареної головні
101] Злітають іскри та й летять, мигтівши,
102] Й на них ворожать неуки дурні,
103] Так тисячі мигтінь звились, злетівши,
104] Ці - дуже високо, а нижче - ті,
105] Як присудило сонце, їх створивши.
106] І вздрів я, - з душ, зупинених як стій,
107] Орлину шию й голову малює
108] Хтось в огненно-прекрасній чистоті.
109] Митець той вчителя не потребує:
110] Він вчитель сам у блиску сяйних риз,
111] Він формами й пташиних гнізд керує.
112] А решта душ блаженних збилась вниз
113] На букву «М», вінцем з лілей укриту,
114] Й в коротку мить закінчила ескіз.
115] О ніжна зоре! Скільки самоцвіту!
116] І все це свідчить: правий суд гряде
117] Нам з неба, повного твойого світу!
118] Тож я благаю Вищий Розум, де
119] Береш свій рух і міць, знайти між люду,
120] Звідкіль на промінь твій той дим іде.
121] І знов на тих звести свій гнів, осуду,
122] Котрі на ринок обертають храм,
123] Який завдячує і муці, й чуду.
124] О військо, що мені зустрілось там!
125] За тих молись, хто взяв зразок поганий
126] І на брехню піддався ворогам.
127] Колись ішли на війни громадяни,
128] Мечі гострили на ворожу рать, -
129] Тепер грабують хліб, Отцем всім даний.
130] Згадай-но ти, хто пишеш, щоб стирать:
131] Петру і Павлу, вбитим за саджання
132] Того, що нищиш, - вік не умирать.
133] Ти, певно, скажеш: «Скупчивши жадання
134] На тім, хто радо ніс пустель ярем
135] І з танців смертного зажив страждання, -
136] Забувся я про Павла з Рибарем».
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА
1] Мені здалось, що гарний образ, дужі
2] Піднявши крила на високий літ,
3] Потішив сплетені у нього душі.
4] Мені здалось: з них кожна - самоцвіт,
5] І промінь так осяяв самоцвіти,
6] Що зник у мене із очей весь світ.
7] Того, що маю тут я відтворити,
8] Письмом чи усно не повів ніхто б,
9] Ніхто не зміг би навіть уявити:
10] Я ж бачив і я чув орлиний дзьоб,
11] Що мовить став, і «я» та «мій» злітало,
12] Де «ми» та «наш» доречнішим було б.
13] Почав: «Я жив побожно й незухвало,
14] Й мене ввібрала слава огняна,
15] Яку б саме бажання не здолало.
16] Лишилась пам'ять по мені ясна, -
17] її зіпсуте людство вихваляє,
18] Історія ж наслідувань не зна».
19] Тепло із багатьох вуглин палає
20] Одне, а для любовей багатьох
21] Звучання птаха злинуло безкрає.
22] Я одказав: «О квіти днів стількох
23] З одвічних радощів, що аромати
24] Зливаєте свої з усіх епох!
25] Допомагайте піст мені зламати,
26] Що, поки я його не поборов,
27] Мене воліє в голоді тримати.
28] Хай в небі інше царство має знов,
29] Всю Божу справедливість оддзеркалить,
30] На ній і в вашім не лежить покров.
31] Ви знаєте, як можу я усталить
32] Свою увагу; знаєте, який
33] Той сумнів, що мене віддавна палить».
34] Як сокіл, знов без ковпачка зіркий,
35] В жадібній оглядається надії
36] І крильми б'є, красивий та стрімкий, -
37] Отак повівсь із хвал Господній дії
38] Та правосуддю складений цей стяг,
39] Співавши чутне тим, хто тут радіє.
