Слава ЗСУ!

61] «У тебе вуші смертні, як і очі, -

62] Він одповів, - тож спів для тебе стих,

63] І владарка всміхнутися не хоче.

64] Зійшов я вниз по сходинах святих,

65] Лише щоб свята справив ти чудові

66] Для слів моїх і шат моїх світних.

67] Шлях збільшив я не з більшої любові,

68] Хоч більший жар любові тут не згас, -

69] Це бачиш ти в веселці пелюстковій.

70] Висока ж ласка, слуг зробивши з нас

71] Тій волі, що пасе зірчате стадо,

72] Нам приділила місце на весь час».

73] «Дивлюся, - я озвавсь, - свята лампадо,

74] Що вільної любові вистача,

75] Щоб вічній волі слугувати радо.

76] Та знову сумнів, мов удар меча:

77] Коли тут вас без ліку сяєв мчиться,

78] Чом хтось тебе лиш мовить признача?»

79] Мої слова не встигли закінчиться,

80] Як, маючи середину за вісь,

81] Вогонь, мов бистре жорно, став крутиться,

82] Й слова любові з нього полились:

83] «Господнє світло має налітати

84] На мене, усього здіймати ввись.

85] Цей пломінь, з баченням моїм зіллятий,

86] Підносить так мене, що бачу в'яв

87] Найвищу сутність, звідки він узятий.

88] А звідси й захват, що я ним засяв,

89] Бо з поглядом моїм, прозорим з себе,

90] Прозор у сяєві себе зрівняв.

91] Тож дух, який найбільш палає з неба,

92] Той серафим, що бачить Бога сам,

93] Не відповість, у чім твоя потреба.

94] У глиб такий одвіт твоїм словам

95] Захований, в такий провал запертий,

96] Що непомітний твореним очам.

97] Коли повернешся до світу смерті,

98] Усім скажи, щоб шляхом тим пустим

99] Не поспішали на загин одвертий.

100] Уми, вогненні тут, там - тільки дим;

101] Зміркуй же, як вони б щось там робили,

102] Коли не можуть тут, у небі цім».

103] До того ці слова мене вразили,

104] Що тишу я не зважився зломить,

105] Ледь: «Хто ти був?» - спитати стало сили.

106] «Між італійських берегів стримить,

107] А біля місць твоїх угору пнеться^

108] Такий хребет, що грім внизу гримить;

109] Під пагорбом, що Катрією зветься,

110] Стояв затишний і самотній скит,

111] Відлюдникам і захист, і фортеця, -

112] Утретє він почав мені одвіт

113] І далі вів: - Я був такий горливий

114] В служінні Господові кілька літ,

115] Що, в їжу додававши сік оливи,

116] Я не боявся спеки й холодів,

117] Думками споглядальними щасливий.

118] Колись цей монастир плодами цвів,

119] Але тепер в занепаді пустому, -

120] І треба, щоб я всім про це повів, -

121] Я П'єром був Дам'яно в місці тому.

122] Петром же Грішником прийшов під дах

123] Приморського пречистенського дому.

124] Дали мені в похилих вже літах

125] Почесну шапку ту попівські кліки,

126] Що нині кидають їх по церквах.

127] Був Кіфа босий, а сосуд великий

128] Святого духа - той ходив худий,

129] І жебрали вони ім'ям владики.

130] А пастирів теперішніх - веди

131] Під руки, ще й підтримуючи пишно, -

132] Вагу-бо мають! - ще й в сідло сади.

133] Вони плащем коня встеляють смішно,

134] І двох тварюк у шкурі взриш одній, -

135] О, як, терпцю, страждаєш безутішно!»

136] По цих словах уздрів я, як вогні

137] Зі сходини на сходину стрибали

138] Й що не стрибок, яскрішали, ясні.

139] Зусюди збіглися і поставали,

140] Зчинивши крик такий, вгорі й внизу,

141] Що в нас такого зроду не чували.

142] І не добрав я слів крізь цю грозу.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА

1] Звернувсь я вражено до провідниці,

2] Як те маля, що помочі з біди

3] В порадниці шукає й рятівниці.

4] Мов синові, який тремтить, блідий,

5] Вона, підвищуючи віру в себе,

6] Тим тоном, що од сліз втира сліди,

7] Сказала: «Чи не знав ти, що ми в небі?

8] І чи не знав, що небо той святив,

9] Хто діє тільки по благій потребі?

10] Як вплинув би на тебе їхній спів

11] І посміх мій, - ти можеш зрозуміти

12] Із того, як тебе їх крик вразив.

13] Якби ж ти знав, про що він мав молити,

14] Тобі відома стала б люта мста,

15] Яку побачиш сам ще на землі ти.

16] Небесний меч ні рано не зліта,

17] Ні пізно, як, бува, тому здається,

18] Кого чи страх, чи радість огорта.

19] А зараз глянь туди і вздриш, як в'ється

20] Багато різних духів видатних,

21] Як їх тобі розглянуть доведеться».

22] І я побачив там сто куль дрібних;