Слава ЗСУ!

82] Вогнів побачив я великий круг,

83] Освітлений яскравим сяйвом дужним,

84] Не бачачи джерел осяйних дуг.

85] О благосна чесното, над навкружним

86] Ти піднеслась, щоб місце дать мені

87] Й моїм очам, вже не таким потужним.

88] Красива квітка - їй я ночі й дні

89] Моливсь - своїм іменням спрямувала

90] Мій дух на найвеличніші вогні.

91] І пара моїх світел змалювала

92] Усю красу і радісність зорі,

93] Яка владає й тут, як там владала,

94] Коли, покинувши глибин краї,

95] Вінцевий пломінь, рухом опоясним

96] Обнявши миттю, закружляв її.

97] Мотив, що здався б на землі прекрасним,

98] Тут гуркотав би як оглушний грім,

99] Хоч там би видався для душ незгасним, -

100] Як порівняти з співом голосним

101] Кіфари ніжної з вінця в сапфірі,

102] Що небо ним сапфіріє святим.

103] «Я - ангельська любов і в'юсь в ефірі

104] Круг радості, яка прийшла до нас

105] Із чрева, що за сховок стало вірі,

106] І витимуся, владарко, весь час,

107] Аж поки здійснюється неба мрія,

108] Й до нього йдеш за сином, що всіх спас».

109] Так голос колового іскровія

110] Виводив, хором духів огняних

111] Оспівувалась пресвята Марія.

112] А царська мантія на світових

113] Плечах, під Божих подихів потоком

114] Пекучіша й живіша за живих,

115] Над нами простиралась у глибокім

116] Просторі, що звідтіль, де я тримавсь,

117] Кінець зникав за обрієм широким.

118] Мій зір летіти на сназі не мавсь

119] Увінчаного пломеня слідами,

120] Бо той до сина любого здіймавсь.

121] І мов маля, що до своєї мами,

122] Наївшись, рученята простяга,

123] Бо це природний вияв між чуттями, -

124] В огнях з вершка звелась якась дуга,

125] Й пошана діві, що вони являли,

126] Була для мене вельми дорога.

127] І зараз же вони всі заспівали

128] Небесную царицю ніжно так,

129] Що в пам'ять звуки ці навік запали.

130] О, скільки в зерні видатних ознак

131] Ховають щедрі скрині, звідки вийшов

132] На землю не один розкішний злак!

133] Тут вічним скарбом той себе потішив,

134] Хто в Вавилонському вигнанні лив

135] Горючі за майном, яке залишив,

136] Тут тріумфує, бо його завів

137] Син Бога та Марії до держави

138] Й до давніх і нових учителів,

139] Той, хто трима ключі такої слави.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА

1] «О ви, на учту обрані велику

2] Святого агнця, що достатком страв

3] Бажання ваші вдовольня без ліку,

4] Коли вже з ласки Бога цей збирав

5] Крихти, що кидаєте, ясночолі,

6] Ще перед тим, як час йому настав,

7] І спрагу, й голод він вчува доволі.

8] Вгамуйте їх! Своїх дійшли ви мет,

9] І чиста вам вода струмує долі», -

10] Так Беатріче. Душі в бистрий лет

11] Пішли круг осі, мов прудкі дівчата,

12] Сіяючи вогнем летких комет.

13] І, як годинникові коліщата:

14] Поглянь на те - сповільнене воно,

15] А інше - наче дзиґа заповзята,

16] Немов у хороводі неодно-

17] манітно йдуть - те звільна, те жвавіше,

18] Бо певний рух їм завдано давно, -

19] Я в тій, яка розквітла найясніше,

20] Побачив рух найвищого з вогнів,

21] Що сяяв із усіх найяскравіше.

22] Круг владарки він тричі обкружив

23] І став чудесним співом рокотати, -

24] Фантазія не чула схожих див.

25] Перо стрибає... Як мені писати?

26] Уяви тло у згортках неясне,

27] Не те що мова, навіть фон строкатий.

28] «О сестро люба і свята! Мене

29] Від товариства Божих славословів

30] Твоє позвало слово чарівне».

31] Огонь благословенний так свій повів

32] До владарки направив, і язик

33] Його до неї ті слова промовив.

34] Вона ж: «О світло, що ввібрало лик

35] Того, кому Господь на зберігання

36] Ключі небесних благ віддав навік, -

37] Хай він на всі відкаже запитання

38] Про віру, що в воді тебе вела, -

39] Трудні й легкі, як на твоє жадання.

40] Тобі відкриті всі його діла,

41] Як любить, як надіється, як вірить, -

42] І для очей твоїх безсила мла.

43] Тут громадян своїх держава мірить

44] За вірою; нехай же скаже й він,

45] Як міру він і прославляє, й ширить».

46] Мов бакалавр, на запит не один

47] Відповідати вчителю готовий

48] Не висновком - переліком причин,

49] Так зброю зготував я для відмови