Слава ЗСУ!

129] Тобі кладу, - який він неоглядний.

130] Щоб серцем радісним, наскільки б зміг,

131] Ти з сонмом тріумфуючим зіткнувся,

132] Який ефіром ще примчать не встиг».

133] І поглядом своїм я повернувся

134] Крізь сім небес - і вгледів кулю цю

135] Такою, що презирливо всміхнувся.

136] Здавалося, вона гидка й Творцю,

137] І, хто думки веде у вище лоно.

138] Той чинить, як належить мудрецю.

139] Там бачив я твою дочку, Латоно,

140] Палаючу й без тінявих тих плям,

141] Що я вважав рідинним їхнє гроно,

142] Й того, чий батько Гіперіон сам,

143] Я бачив, і навкруг, і поруч дану

144] Путь дітям Майї та Діони там.

145] Відтам Юпітер став з меридіану

146] Між батька й сина; там я міг збагнуть

147] В усіх їх безперервні зміни стану.

148] Переді мною сім верстали путь,

149] Таких стрімливих і таких багатих,

150] І мріяли притулок осягнуть.

151] А тут уздрів я, звівшись на Близнятах,

152] Нікчемну крапку із морів та гір,

153] Геть сповнену всю дикощів пихатих, -

154] І зір звернув я на прекрасний зір.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ

1] Як під коханою листвою птиця

2] Біля гнізда, де сплять її пташки,

3] Коли в нічній пітьмі усе таїться,

4] Побачить прагне любі голівки

5] Й летіти добувати їм сніданок -

6] Обов'язок приємний, хоч тяжкий, -

7] І нетерпляче жде на світлий ранок,

8] Коли, прокинувшись, її сім'я

9] Зустріне щебетом ясний світанок, -

10] Так, випроставшись, владарка моя

11] Туди дивилась у задумі й мрії,

12] Де йшло повільніш сонце іздаля.

13] Я вздрів її в непевності й недії

14] І став, неначе той, хто жде чогось

15] І втишується у твердій надії.

16] Мені недовго ждати довелось:

17] Минуло часу зовсім небагато,

18] А полум'я у небі зайнялось.

19] І Беатріче мовила: «Йде свято

20] Звеличення Христа, й побачиш плід

21] Кружіння сфер, що вертяться завзято».

22] І так, здалось, палав у неї вид,

23] І світлі очі так її раділи,

24] Що мови я згубив останній слід.

25] Як Трівія свій усміх заяснілий

26] Під повню вічним німфам посила,

27] Які по небу сфери всі скрасили,

28] Так сонце над зірками без числа,

29] Світило всім од пломеня святого,

30] Як наше сонце - факелам з срібла.

31] І річищами сяєва живого

32] Пливла осяйна сутність у мій зір,

33] Аж нестерпучою була для нього.

34] О Беатріче, любий проводир!

35] Вона сказала: «Владна й над тобою

36] Чеснота, владарка світів і зір.

37] Тут - Всемогуття з Мудрістю святою,

38] Що поміж небом і землею шлях

39] Відкрили всім, омріяний журбою».

40] Як полум'я, рвучись у хмар жмутах,

41] Не вверх іде, а, всупереч природі,

42] Спадає раптом у наземний прах,

43] Так розум мій у любій насолоді,

44] Що переріс свою звичайну грань,

45] Не зна, що стало з ним при цій нагоді.

46] «Розплющ-но очі і на мене глянь!

47] Бо витримаєш ти мою усмішку,

48] Коли побачив стільки святкувань».

49] Я був, як той, хто геть забув ще в ліжку,

50] Що снилось уві сні, й тепер дарма

51] Силкується згадати сну хоч кришку.

52] Жадану щедрість я відчув - сама

53] Така була, що не зітреться з книги,

54] Де забуття минулому нема.

55] Хай славних язиків зберуться здвиги,

56] Хай їх, годованих на молоці

57] Полімнії й сестер, звезуть квадриги,

58] Хай прийдуть всі допомагать митці, -

59] На частку й тисячну не оспіваю

60] Святу усмішку на святім лиці.

61] Отож в години змалювання Раю

62] Стрибком веде свята поема нить,

63] Долавши на шляху завад без краю.

64] Хто смертний той хребет згада на мить

65] І ту вагу, яка лежить на ньому, -

66] Не дорікатиме, що він тремтить.

67] Біда у хвилях човнику малому,

68] Коли під кілем плин на піну збивсь,

69] Біда й людині в випадку страшному.

70] «Чи так ти вже у вид мій залюбивсь,

71] Що й не помітив чарівного саду,

72] Який під променем Христа розвивсь?

73] Там роза, що дала всім на відраду

74] Святому Слову плоть, лілеї там,

75] Чий аромат несе благу всім раду», -

76] Так Беатріче; я ж її словам

77] Йдучи услід, до бою сил надати

78] Хотів своїм кволіючим очам.

79] Як промінь сонця в окрай хмар розтятий

80] Колись-то дозволяв квітчастий луг

81] Затіненому оку показати,