Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
66] З вас досить висновків у мові тій.
67] Це явлено у мудрістю безоднім
68] Святім письмі, де двоє близнюків
69] В утробі ще сварились один з одним.
70] Тож відзнача роздачею вінків
71] Найвища благодать, з ясним сіянням
72] Вслід ідучи забарвленню висків.
73] Тому-то не за життьовим діянням
74] Щабель розміщення різниться в них,
75] Але різнить за першим спонуканням.
76] На самому початку літ земних
77] Була достатня, щоб спастись, невинність
78] У злуці з вірою батьків старих.
79] У міру, як минала часу плинність,
80] В хлоп'ят невинних біль будив сльозу,
81] Обрізання ж давало силам цінність.
82] Коли вже час зростив нову лозу,
83] То без хрещення іменем Христовим
84] Зосталась та невинність унизу.
85] Поглянь на ту, чиє лице з Христовим
86] Найбільше схоже, і дістанеш сил
87] Іти назустріч святощам Христовим».
88] Над нею, несеною махом крил
89] Істот, сотворених у верховині,
90] Я бачив дощ з таких сяйних світил,
91] Що все, побачене в світах донині,
92] Немов стопила непрозора мла
93] Перед лицем святої благостині.
94] Й любов, яка нам перша повіла
95] Спів «Радуйся, Маріє-приснодіво»,
96] Простерла перед нею два крила.
97] Святим цим звукам одповів співливо
98] З усіх усюд благословенний двір,
99] Обличчями ясніючи на диво.
100] «Святий мій Отче, що приніс свій зір
101] Вниз ради мене і підвівся з лави,
102] Де радісно вкушав довічний мир, -
103] Який це ангел зору в сяйві слави
104] Не зводить од Царициних очей,
105] З любові, наче з полум'я, яскравий?»
106] Так мовив я й того чекав речей,
107] Якому озорила вид Марія,
108] Мов ранком сонце зірку гаряче.
109] І він мені: «Краси й відваги дія
110] У ньому виявляється без змін -
111] У нас про це можлива тільки мрія, -
112] Дав гілку пальмову Марії він
113] В ту мить, як тягарем вини всієї
114] Себе обтяжить зволив Божий Син.
115] Дивись же й мови дослухайсь моєї:
116] Ось тут сидять патриції значні
117] Побожної імперії цієї.
118] З них двоє - щастям значені, ясні,
119] Посаджені найближче до Августи,
120] Мов корені у розі неземні.
121] Отцеві, що ліворуч, суд стоустий
122] Плода солодкий закидав укус,
123] Бо людству гірко від його розпусти.
124] Отець, що справа, - вільний від спокус
125] Страж церкви Божої, йому-бо саме
126] Ключі від рози передав Ісус.
127] А той, хто перед смертними часами
128] Із днем зіткнувся, для жони тяжким,
129] Звойованої списом та цвяхами,
130] Сидить з ним поруч; вліво ж, поруч з ним, -
131] Той вождь, який приніс колись-то манну
132] Невдячним людям, зрадним і пустим.
133] Насупроти Петра ти бачиш Анну,
134] Що з доччиного ніжного лиця
135] Очей не зводить і співа «Осанну».
136] Навпроти ж Превеликого Отця
137] Сидить Лючія, що в тяжкі години
138] Була в лісу тобі за посланця.
139] Але збігають сну твого хвилини,
140] Й скінчу на тім. Щоб вийшов добрий шов,
141] Швець кроїть так, щоб стало шкуратини.
142] Спрямуймо зір очей на Пралюбов,
143] Щоб, мавши змогу ближче придивитись,
144] Ти скільки змоги в блиск її зайшов.
145] Та щоб тобі не ззаду опинитись
146] І щоб не марно крилами махать,
147] Повинні ми про ласку помолитись.
148] Молитись тій, хто дасть нам благодать.
149] За мною йди з любов'ю, без вагання,
150] Щоб од молитви серцем не відстать».
151] І він почав таке святе благання.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ
1] «О Приснодіво, доню свого Сина,
2] Сумирне й найвеличніше з сердець,
3] Надіє вічного добра єдина!
4] Подарувала людству ти вінець
5] Облагородження, і стати твором
6] Сам навіть не погребував Творець.
7] В тобі спахнула світовим простором
8] Любов, і на чолі її горить
9] Правічна квітка перед мирним зором.
10] Вгорі тут - ласки полуденна мить,
11] Внизу ж, хоч де б ти смертних не поїла,
12] Із тебе сподівання струменить.
13] Така, владарко, в тебе міць і сила,
14] Що спроба полетіти, летячи
15] Без тебе, буде, певна річ, безкрила.
16] Твоїм щедротам вдячні прохачі,
17] Та не вони самі, бо досконалість
18] Всім благодіє, просьби не ждучи.
19] В тобі - вся добрість, у тобі - вся жалість,
20] В тобі - вся лагідність, в тобі - для душ
