Слава ЗСУ!

17] Тобі прислали скорені Афіни,

18] А вождь їх смерть приносить до воріт?

19] Та геть, тварюко! Цей не взяв єдиний

20] Мотка в твоєї мудрої сестри,

21] А йде, щоб бачить ваших мук картини!»

22] Як бик, упавши в час кривавий гри

23] Від вдалого удару, не крутився,

24] А здригував ногами до пори, -

25] Отак від люті й Мінотавр звалився.

26] Вожай гукнув мені: «Униз біжім,

27] Аж поки він ще не переказився».

28] І схилом поспішили ми крутим,

29] А камінь сипався, немов нестямки,

30] З-під ніг моїх під тягарем новим.

31] Замисливсь я, й сказав він: «На уламки

32] Милуєшся ти величезних гір,

33] Де я лишив це чудище без тямки?

34] Як того разу бачив їх мій зір

35] І страх вони породжували в мене,

36] То їх не руйнував ще владний вир.

37] Та перед тим, як в огненій геєні

38] Той походжав, хто вивів багатьох

39] Із тих, що вили, в Діте полонені,

40] Одразу трусонувся хмурий льох,

41] І я подумав, що з жари здригнувся

42] Усесвіт і зчинивсь переполох,

43] Що, мабуть, світ на хаос обернувся:

44] У ту хвилину цей важкий стрімчак

45] Із місця давнього свого й схитнувся.

46] Але зверни свій зір на діл: отак

47] Вирує у крові потік вогненний

48] Насильникам, що жерли неборак.

49] О жадібність сліпа, о гнів страшенний,

50] Що нас веде в короткому житті

51] І вік в крові терзає нескінченний!

52] Я бачив рів: краї його круті

53] Суціль усю долину оточили», -

54] Про це повів учитель мій в путі,

55] Навкруг центаври бігали щосили

56] Й ті самі луки на боках у них,

57] Що й на землі в мисливстві їм служили.

58] З'явились ми, і стук копит утих,

59] А троє ухопили стріли в руки

60] І до тятив приклали їх тугих.

61] Один гукнув здаля: «Які це муки

62] Чекають вас, що ви згори йдете?

63] Кажіть, не руштесь, бо ми спустим луки!»

64] Мій вчитель мовив: «Відповідь на те

65] Дамо Хіронові, ти ж - неотеса,

66] Й тобі на лихо запал твій росте. -

67] Торкнув мене й додав: - Ти бачиш Несса,

68] Який красуню Деяніру звів

69] І загубив, убитий, Геркулеса.

70] Середній, що одне плече підвів, -

71] Великий то Хірон, пестун Ахілла,

72] А третій - Фол, якого знищив гнів.

73] Вздовж рову біга їх велика сила,

74] Стріляючи усіх, хто виплива

75] Над рівень, що їм доля ухвалила».

76] Ми підійшли, привітні шлем слова...

77] Кошлатою зарослий бородою,

78] Кінцем стріли Хірон ледь розсува

79] Вусища над великою губою

80] Та до своїх: «Глядіть-но, камінець

81] Він ідучи ворушить під собою!

82] Такого не вчинив би жоден мрець».

83] Торкнув його мій вождь у груди голі,

84] Де з чоловіком злився жеребець,

85] І мовив: «Він живий. З святої волі

86] Показую йому цей темний діл -

87] Це неминучість, а не примха долі.

88] Та, що мені дала новий уділ,

89] Співати перервала «Алілуйя».

90] Він не харциз, я ж дух без грішних діл.

91] Та ради цнот, що ради них терплю я

92] Цей дикий шлях, багнище це руде,

93] Нам дай когось ти із своїх, молю я,

94] Щоб указав він місце нам тверде

95] Та й переніс своїм хребтом широким.

96] Бо він не дух, повітрям він не йде».

97] Хірон праворуч повернувся боком

98] І мовив Нессові: «Ти - провідник,

99] А стріне хтось, обороняйся скоком».

100] Повів він берегом одної з рік,

101] Де вир кипів клекочучої крові

102] І звідки чувся відчайдушний крик.

103] Я бачив тут занурених по брови.

104] І мовив Несе: «Тут кожен з них - тиран,

105] Ковтать майно і кров чужу готовий.

106] Тут ті, хто злочином сквернив свій стан.

107] Тут Александр і Діонісій лютий,

108] Сицилії жорстокосердий пан.

109] Той, з чорним чубом, пишний та надутий,

110] То Адзоліно, а білявий цей -

111] Обіццо д'Есте, вмерлий без покути:

112] Нешлюбний син послав у край смертей».

113] Звернувсь до вчителя я, й той промовив:

114] «Тут перший він, я другий, я з гостей».

115] А там центавр нам стежку приготовив

116] До тих, хто аж по шию увійшов

117] В найгарячіший із пекучих сховів.

118] На когось показав: «Він проколов

119] Те серце у пречистій Божій длані,

120] Що на далекій Темзі точить кров».

121] Я бачив далі в річці полум'яній

122] Чи голови, чи тіні до пупка,