Слава ЗСУ!

7-9. Жінка, що приснилася Данте, уособлює ті гріхи, які спокутуються в трьох верхніх колах: користолюбство, обжерливість, любострастя (пор. рядки 58-59).

12-15. Під зором тим... - Зміст: «Тільки наші очі і увага надають зачарування всякій потворності і гріху».

70. У п'ятому колі спокутується гріх скупості, зажерливості й марнотратства.

74. «Прильпне душа моя землі» (церк.) - «прилипне душа моя до землі».

98-99. Переклад: «Хай тобі буде відомо, що я був наступником апостола Петра» (церк.), тобто Римським Папою. Це папа Адріан V (раніш кардинал Оттобоно Ф'єскі, граф да Лаванья), який помер 1276 року через 38 днів після обрання.

100-102. Річка Лаванья і місто з тією ж назвою, звідки походив рід папи Адріана V, лежать близько до невеличких міст Сьєстрі і К'явері, що на березі Генуезької затоки.

136-137. Посилаючись на євангельський текст: «У потойбічному світі не женяться і не виходять заміж», Адріан хоче сказати, шо після смерті він перестав бути папою («чоловіком церкви») і став такий самий, як усі мерці.

143. Аладжа да Лаванья, дружина Мороелло Маласпіна, який 1302 року очолив війська «чорних» у війні проти Пістойї.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТА

П'яте коло. - Скупі. - Приклади бідності, щедрості та огидних скупощів. - Туго Капет. - Двигтіння гори

3. Взять губку, не насичену доволі... - тобто припинити розглядування й розпитування, не задовольнивши цікавості.

8. Зло, яким укритий цілий світ - користолюбство.

10. Вовчиця давніх літ - звір, що уособлює користолюбство.

22-24. Ми ясно бачим ясла у повітці... - натяк на євангельську легенду про обставини народження Христового.

25-27. Гай Фабріцій Люсцін - римський консул III ст. до н. є., прославився своєю безкорисливістю.

31-33. Які щедроти явив невинним дівам Миколай - натяк на одну з християнських легенд про Миколая, єпископа міста Міри в Лікії.

40-123. Це Гуго Капет (пом. 956) - граф Паризький, засновник французької королівської династії Капетінгів. Незнатний з походження (дід в Парижі м 'ясом торгував), він став правителем держави за останніх представників каролінгської династії, а коли вона вимерла вся (Людовік V помер 987 року), сина Гуго, також Гуго, було обрано на вільний французький престол.

43. Я коренем триклятого був зілля - тобто родоначальником французької королівської династії.

48. Брюгге, Гент, Дує та Лілль - міста у Фландрії, сплюндровані французькими королями. Той, що говорить, хотів би, щоб Фландрія помстилася над його нащадком Філіппом IV Гарним (див. прим. Ч. VII, 103 і 104) за всі кривди. 1302 року фламандське народне ополчення справді розгромило французів.

54. А з них останній рясу надягав. - Очевидно, Данте сплутав останнього Каролінга з останнім Меровінгом, Хільдеріком III, який 751 року був скинутий з престолу і пострижений у ченці.

61. Кров мою - тобто моє потомство.

62. Прованська, взята в посаг, оболонь. - Карл І Анжуйський (1220- 1285), син французького короля Людовіка VIII, взяв 1246 року в посаг багатющі землі Провансу.

66. Понтьє, Нормандія, Гасконь - різні частини сучасної Франції, тоді окремі невеличкі держави.

67. До вас Карл вдерся. - Після вдалого шлюбу Карл І Анжуйський, охоплений жадобою розширювати свою державу, завоював багато земель на території сучасної Франції і Бельгії, а потім втрутився в боротьбу пап за світську владу в Італії і захопив Неаполь та Сицилію. Відзначався величезною зажерливістю, жорстокістю й нерозбірливістю в засобах та способах для збагачення. Але монархічні погляди Данте примусили поета вмістити цього «розбійника й грабіжника», як називають Карла І італійські історики, в Чистилище (див. Ч. VII) , отже, дати певну надію на перехід його до вічного блаженства і цілковите розгрішення.

68. Вбив Куррадіно. - Перемігши при Тальякоццо останнього Го-генштауфена, шістнадцятирічного імператора Конрадіно (1268), Карл І відрубав йому голову.

68-69. Фому вернув на небо. - За поширеними переказами, Карл І звелів отруїти Фому Аквінського (1225-1274), найвидатнішого представника середньовічної схоластики, одного з головних ідеологів католицької церкви, яка й досі вважає його вчення («томізм») єдиною істинною філософією.

71. Новий французький Карл. - Карл Валуа, так званий Безземельний, брат Філіппа IV. Вступивши, на прохання папи Боніфація VIII, в 1301 році з мирними гаслами, але зі збройною силою у Флоренцію, сприяв розгромові й вигнанню «білих», серед них і Данте. Потім зробив невдалий похід у Сицилію, після чого вернувся у Францію (1302). Помер 1325 року.

79-81. Той, хто... в морі полонений..., доню продає... - Син Карла І, Карл II Анжуйський, король неаполітанський (з 1285 до 1309 p., який під час морського бою в 1284 році потрапив у полон, у 1305 році віддав дочку за старого Адзо VIII д'Есте, маркіза Феррарського, взявши за це великі гроші.