Слава ЗСУ!

(Бібл.).

148. Такий відчув я повів на чолі - ангел стер ще одну літеру з чола Данте.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТА

Сходження в сьоме коло. - Сьоме коло. - Любострасні. - Приклади чистоти

1-3. Зміст: «У північній півкулі було дві години після півночі, а в південній - дві години після полудня».

22-24. Мелеагр - син калідонського царя Ойнея і Алфеї. Коли він народився, парки поклали в огонь поліно, напророчивши, що Мелеагр житиме, поки воно все не згорить. Алфея загасила його і сховала. Коли Мелеагр убив братів своєї матері, вона, помщаючись за них, кинула головню в огонь, і Мелеагр помер (Метам. VIII). Цим прикладом Віргілій хоче пояснити, що душі можуть чахнути без видимої, здавалося б, причини.

25-26. Як рухами дзеркала рух віддають ваш... - так і оболонка душ відображає їх внутрішній стан.

45. В природний келих - в матку.

48. З місця досконалого - з серця.

63. Мудріша й вченіша, ніж ти, людина - видатний арабський середньовічний філософ Ібн-Рошд (латинізоване Аверроес) (1128-1198), послідовник Арістотеля.

65. Можливий розум - схоластичний термін, що означав пізнавальну здібність.

79. Лахезіс - див. прим. Ч. XXI, 25-27.

86. На берег падає - до гирла Тібру або до берега Ахерону (див. прим. Ч. II, 94-105).

93. Розкішні різноколірні сувої - тобто веселка.

128. «Не знаю мужа» - слова Діви Марії під час Благовіщення (Єванг.).

130-132. Діана... в гаю Геліки не лишила. - Богиня Діана вигнала з свого гаю німфу Геліку (Каллісто), яка кохалася з Юпітером. Ревнива Юнона обернула Геліку на ведмедицю, але Юпітер узяв її на небо разом з її сином Аркадом (Метам. II).

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА Сьоме коло. - Любострасні і содоміти. - Приклади любострастя

17. З пошани - до Віргілія і до Стація, що йдуть попереду.

40. Гоморра і Содом - за біблійною легендою, міста, спалені Богом за протиприродну розпусну поведінку їх жителів.

41-42. Пасіфая, дружина критського царя Міноса, охоплена любовною жагою до бика, спокушала його, лягаючи в дерев'яну корову, зроблену для неї Дедалом (ант. міф.).

45. Чи буде це Ріфей... - Ріфейські гори на півночі.

77-78. Цезар грішив содомією з царем Віфінії Нікомедом, чим і заслужив прізвиська «цариці» і глузування під час галльського тріумфу.

82-87. Був двостатевим гріх... - «Це була любов двох статей, але по-тваринячому нестримна. Тому й плямуємо себе тією, що була твариною, тобто Пасіфаєю».

92. Гвідо Гвініцеллі з Болоньї, поет «ученої школи», найближчий попередник «dolce slil nuovo» (див. прим. Ч. XI, 98 і XXIV, 52-54).

94-95. Як сини кинулись до своєї матері Ізіфіли (див. прим. Ч. XXII, 112), так і Данте кинувся б обійняти Гвідо Гвініцеллі, коли б не жахався вогню.

105. Не міг не вірить другий - тобто Гвініцеллі.

113. Поки буде вірш нової мірки... - поезія італійською мовою, що виникла в першій половині XIII ст.

115-117. Мова йде про Арнаута (Арнальда) Даньєля, славетного провансальського поета (пом. бл. 1200).

119-120. Провансальський поет Джіраут де Борнель (кінця XII - початку XIII ст.), що народився в Лімузинській (нині Ліможській) області.

124. Гвіттоне - див. прим. Ч. XXIV, 56.

140-147. Арнаут в оригіналі говорить провансальською мовою. Його слова передаються діалектом.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

Сьоме коло. - Любострасні. - Перехід крізь полум 'я. - Сходження в Земний Рай. - Останні слова Віргілія

1-5. Над горою Чистилища звечоріло, і сонце стало в тому місці, де воно сходить в Єрусалимі, зокрема над Голгофою, на якій був страчений Христос; у цю хвилину на крайньому заході суходолу, в Іспанії, де тече річка Ебро, північ проходить сузір'ям Терезів, а на крайньому сході, в Індії - якраз полудень (див. прим. Ч. II, 1-3, 4-6).

18. Поетові, мабуть, згадалося ще й те, що його самого заочно засуджено до спалення живцем.

23. На плечах Геріона. - Віргілій нагадує епізод з сімнадцятої пісні «Пекла», коли обидва поети спускалися в глибини на Геріоні, тритілому

і триголовому велетні.

37-39. Не знайшовши своєї коханої Фісби на місці побачення й вирішивши, що її пошматував хижий звір, молодий вавілонянин Пірам заколов себе мечем. Він уже конав, коли надійшла Фісба і своїм ніжним голосом продовжила йому життя на кілька хвилин. Кров його забарвила шовковицю, і її ягоди почорніли (Метам. IV).

94. Цітера - тут ранкова зоря.

97-108. Лія і Рахіль, біблійні персонажі. Лія - символ життя діяльного, - прообраз Мательди, яку Данте зустріне в Земному Раї. Рахіль - символ життя споглядального - прообраз Беатріче.

124. Закінчивши сходження на гору Чистилища, поети вийшли до Земного Раю, де колись, до гріхопадіння, жили Адам і Єва.