Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Божественна комедія

91-93. «Любіте правосудіє...» - цими словами, складеними з 35 літер (у сімках п 'ять), у Біблії починається так звана книга Премудрості Соломонової.

100-102. Як із удареної головні... - натяк на давній обряд ворожіння по іскрах, що злітають з палаючої головні.

113. На букву «М» - давньороманська літера своєю формою нагадує геральдичну лілею.

114. Й в коротку мить закінчила ескіз. - Після того, як вогні, злетівши на вершки М, обернулись на голову і шию геральдичного орла, інші вогні склали пташині тулуб і крила, а нижче закінчили ескіз, тобто надали всій фігурі образу імперської емблеми.

115. О ніжна зоре!.. - планета Юпітер.

120. Звідкіль на промінь твій той дим іде - це папська курія, що не дає землі освітитися променем справедливості.

129. Тепер грабують хліб... - тобто тепер папа (див. наступну примітку) веде війну інтердиктами і відлученнями.

130. Ти, хто пишеш, щоб-стирать... - Давні дослідники вбачали в рядках 130-136 звернення до католицького духівництва взагалі, але далі стали конкретизувати зміст цих терцин, прив'язуючи його до якоїсь певної особи, аж поки зупинилися на «каорсинці» (див. далі Р. XXVII, 58 і прим.), папі Іоанні XXII (з 1316 до 1334 p.), який став відомим своєю користолюбністю і безперестанними відлучуваннями від церкви, що їх потім скасовував за великі хабарі.

133-136. Ти, певно, скажеш... - Зміст: «Я дуже люблю Іоанна Хрестителя, який самотньо жив у пустелі й загинув від танців Саломеї, що зажадала в нагороду його голову, тобто я тільки й прагну добувати золоті флорини з його зображенням і зовсім забувся про Павла з Рибарем (з апостолом Петром), якими ти мені загрожуєш».

ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА

Шосте, Юпітерове небо. - Промова небесного орла. - Потрібність віри для спасіння. - Віра без діл

11-12. «Я» та «мій»... - імперський орел, певний своєї винятковості, могутності й ваги, промовляє так, ніби уособлює все людство. 13. Я жив...- тобто я складаюсь із душ, що на землі жили побожно

й незухвало...

28. Інше царство... - див. вище. Р. IX, 61-62.

32-35. Який той сумнів... - У чому полягає цей сумнів, з'ясовується нижче (див. 70-78).

46-48. Перший той гордливець... - Люцифер, який раніше належав до одного з найвищих ангельських чинів і не мав терпцю дочекатися Божої волі.

101-102. Не забувши знака... - тобто, як і давніше, зберігаючи обриси орла.

111. Хто розкошує, хто жаровні лиже - нагороджені вічним блаженством або засуджені на вічні муки.

115-141. Затямлять там.... - Варто звернути увагу на віртуозну побудову цих терцин, в яких робиться побіжний огляд тодішніх вінценосців Західної Європи («що скажуть нехристиянські народи - арапи, перси про наших християнських владарів?»); крім того, що в них автор застосовує прийом потрійної строфічної анафори, він ще з літер кожної трійки терцин утворює акростих слова «Іие», що означає «чума», «зараза», влучно характеризуючи єдиним виразом зміст цих рядків, непривабливі постаті європейських монархів. Наш переклад в міру змоги намагається відтворити цю особливість оригіналу.

115-117. Альбертове діяння - Альберт, Альбрехт І, син Рудольфа Габсбурзького, імператор (з 1298 до 1308 p.), який у 1304 р. розорив Чехію(празькі землі).

120. Той, хто на ловах знайде смерть собі - французький король Філіпп IV (з 1285 до 1314 p.), який весь час провадив завзяту боротьбу проти Священної Римської імперії, за що Данте люто ненавидів і всіляко ганьбив його; розладнав народне господарство випуском низькопробної монети; загинув од нещасливого випадку на полюванні.

122. Шотландець (Роберт Брюс, з 1306 до 1329 р.) і англієць (Еду-ард І, з 1272 до 1307 p., або Едуард II, з 1307 до 1327 р.) - весь час воювали один з одним.

125. Іспанець - Фердінанд IV Кастильський (з 1295 до 1312 p.), богемець - Венцеслав IV Чеський (з 1278 до 1305 p.).

127-129. Кульга - Карл II Анжуйський, прозваний Кульгою, дістав у спадок від батька титул короля єрусалимського. Тут поет обіцяє, що його чесноти будуть оцінені в одиницю, а вади - у тисячу (в оригіналі ці числа позначені римськими літерами - / та М).

131. Із острова вулкана й спеки зразу - сицилійський король Феде-ріго II (з 1296 до 1337 p.; пор. далі Р. XX, 63).

132. Анхіз - батько Енеїв (див. прим. Р. XV, 25-27), помер, за Віргілієм, у Сицилії, по дорозі з Трої до Італії (Ен. III, 707-714).

136. Дядько короля Федеріго II - балеарський король Яків (з 1262 до 1311 p.); брат - арагонський король Яків II (з 1291 до 1327 p.).

139. Португалець - Дініш І Орач (з 1279 до 1325 p.); норвежець - Гакон V Довгоногий (з 1299 до 1319 p.).

Попередня
-= 189 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!