Слава ЗСУ!

140. Далмат - володар князівства Рашки (Рашії), до якого входили, за даними західних учених, Далмація, Кроація, Боснія і Західна Сербія, Стефан Урош II Мілутін (з 1282 до 1321 p.); карбував низькопробну монету, схожу з венеціанською.

142-143. Пощастить Угорщині... - коли вона відшкодує лихо, завдане їй попередніми королями.

143-144. Й пощастить Наваррі... - якщо відгородиться своїми горами від Франції, яка загрожує її поглинути.

145-148. Засторогою Наваррі може стати доля Нікозіїі Фамагости, головних міст на острові Кіпрі, де панує король, француз за походженням, Генріх II Лузініан, з левом (звіром) у гербі; він найбільше спілкується з французьким королем Філіппом IV.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТА

Шосте, Юпітерове небо. - Спів праведників. - Закохані в

справедливості владарі - складові частини образу орла. - Віра і

спасіння. - Призначення долі наперед

4-6. То зразу ж безліччю зірок ясних... - Вважалось у ті часи, що зірки беруть світло від сонця (пор. далі. Р. XXIII, 28-30).

8. Знак світу і його вождів... - імперський орел.

31. Той орган мій, що бачить... - тобто око. У геральдичного орла видно лише одне око, бо його голова зображується в профіль.

38-39. Святого Духа оспівав колись... - мова йде про біблійного царя Давида, легендарного автора збірки псалмів.

45-48. Журбу за сином у вдови незмивну - римський імператор Траян, що, за переказами, відклав воєнний похід задля розсліду скарги старої вдови.

49-51. А другий... - за біблійною легендою, цар Єзекія.

55-57. А дальший... - імператор Константан, який переніс до Візантії (мене й закони в грецькій вклав обнові) свою столицю, закони і імператорського орла, причому поступився, як були твердо переконані в середні віки, Італією і Заходом папі Сільвестрові 1 (пастухові),керуючись добрим наміром, що, проте, призвів до зла (дав гіркі плоди) (так званий «Константанів дар», що грунтувався на фальшивому документі, складеному в римській курії, мабуть, у VIII ст., підробку якого довів у середині XV ст. італійський учений Лоренцо Валла).

62. Гульєльмо - Гульєльмо II Добрий, король Сицилії та Пульї (з 1166 до 1189 р.).

63. Бо смерть прийшла не Карлу й Федеріку. - Володіння Гульєльмо II журяться, що дісталися поганим королям: Пулья (Південна Італія) - Карлові II Анжуйському, а Сицилія - Федеріго II (див. вище, прим. Р. XIX, 127-131).

68. Ріфей-троянець - згадуваний в «Енеїді» Віргілія герой, забитий при взятті Трої («з-поміж тевкрів найсправедливіший», Ен. II, 425-426; див. далі 118-129, і прим.).

100-101. Перша й п'ята... душі... - душі Траяна й Ріфея, двох нехристиян.

104. Каліцтво ніг... - розп'яття Христа.

106-117. Ця, з Пекла... - душа Траяна (див. вище, 45-48 і прим.). Щоб здобути спасіння, вона, в результаті палкого заступництва за неї перед Богом папи Григорія Великого, знову повернулась у людське тіло й вже в другому житті прийняла християнство.

118-126. Таж... - тобто душа Ріфея (див. рядок 68 і прим.). Версію про те, що буцімто він вірив у майбутнє пришестя Христа, вигадав, мабуть, сам Данте.

127-129. Хрестилась в трьох жінок... - Зміст: Ріфей жив понад десять віків до християнства, але хрещення для нього замінили віра, надія та любов, які йдуть при правому колесі містичної колісниці, що її Данте бачив у Земному Раї на верху гори Чистилища.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

Сьоме, Сатурнове небо. - Піднесення. - Духи споглядальників. -

Небесні сходи. - П'єр Дам яно. - Ще про призначення долі. -

Пишнота прелатів

6. Семела - дочка фіванського царя Кадма, яку покохав Юпітер, але вона через надмірну свою цікавість загинула від його вигляду.

9. Поки долаєм в цих чертогах сходи - тобто підносимося з неба на небо.

14. Що Лев... - у березні - квітні 1300 р. Сатурн був у сузір'ї Лева.

25. В цьому кристалі... - всередині Сатурна, що, за середньовічними уявленнями, обертається навколо Землі.

26. Іменем вождя... - Сатурна, сина Урана і Геї, Юпітерового батька, бога вседержителя, за панування якого-на землі був золотий вік.

43. І той... - його ім'я ми почуємо лише з рядка 121 цієї пісні (див. прим. 105).

46. А та... - Беатріче.

53. Я - з тою... - з Беатріче.

61-63. У тебе вуші смертні... - і вони не знесли б нашого співу, як очі не знесли 6 усміху Беатріче.

100. Там - на землі.

105. Хто ти був? - Це П'єр Дам'яно (1007-1072), уродженець Ра-венни, де жив останні роки життя Данте, пишучи свій «Рай»; змалку він був пастухом; учився в Равенні, Фаенці і Пармі. Близько 1037 р. став ченцем у монастирі Санта Кроче ді Фонте Авеллана і незабаром - його абатом; у 1057 р. - кардинал-єпископ в Остії, але через два роки повернувся до свого монастиря. Під кінець життя він із смиренності прибрав собі ім'я Петра Грішника. Автор багатьох богословських творів.