Слава ЗСУ!

7. Служниця сонця найясніша... - ранкова зоря.

10. Година свят... - див. вище, Р. XXVIII, а також P. XX1X, 9.

12. Умішуваним вмішувана вся - цятка, що символізує Бога, який, нібито вміщуючи в собі все, сам міститься в усьому.

24. Поетів театральних... - в оригіналі: «Авторів комедій і трагедій», тобто, розуміючи ці терміни в середньовічному тлумаченні, п'єс із щасливим кінцем і п'єс з кінцем нещасливим, - отже, всяких п'єс. Це й дає певні підстави для нашого узагальненого перекладу.

37. Та, на лиці якої сяйво квітло. - Беатріче.

39. З найбільшого звелись ми тіла... - з дев'ятої небесної сфери, найбільшого з матеріальних тіл.

40. В безтіле світло... - тобто в десяте, Палаюче небо, уже не матеріальне.

43. Райська рать одна і друга... - тобто раті ангелів і блаженних душ.

44. Одна така... - блаженні людські душі.

54. Запалить свічки ладна - тобто ладнає свічки, обпалюючи їх наперед, щоб яскравіше горіли.

58. / сила зору припливла нова... - бо Данте вже опинився в десятому, Палаючому небі.

73-74. Та маєш воду випити прозору... - маєш уважно придивитися до цієї осяйної річки, щоб приготуватися до видовища, яке задовольнить твоє велике бажання збагнути те, що перед тобою з'явилось.

75. Сонце мого зору - Беатріче.

78. В усім провісний правди сяє дух. - Те, що зараз видається Данте річкою, іскрами й квітами, незабаром набере іншого змісту: виявиться, що річка - то світляний круг, серце райської рози, центр небесного амфітеатру; береги - його східці; квіти - блаженні душі, які сидять на них; іскри - літаючі ангели (див. наступну пісню, 4-18).

88-89. Дашок повік зволожився... - тобто як тільки я вдивився в осяйну річку.

96. Обидві раті... - див. трохи вище, прим. 43.

100-108. Є світло нагорі... - Зміст: Палаюче небо охоплене нематеріальним світлом, яке дозволяє створінням споглядати Бога. Це світло породжується від променя, що падає з висоти на вершок дев'ятого неба і надає йому життя (руху) й моці (сили впливати на нижчі небеса). Освітлюючи вершок дев'ятого неба (Перворушія), він утворює коло, далеко більше, ніж обвід сонця.

112-117. Так світло, висячись округ і вкруг... - Зміст: навкруг того світлоносного кола (див. попередню примітку) лежать, утворюючи понад тисячі рядів, східці амфітеатру, подібного до розкритої рози, і на них сидять у білих шатах усі, хто повернувся до небесних дуг, тобто всі ті душі, що досягли повного райського блаженства.

121. Там близь і даль узяти й дать не в силі... - Зміст: у Палаючому небі близь не збільшує виразності видимих речей, а даль не зменшує її.

124. У жовтизну правічного цвітка... - в його жовте серце.

132. Що чи вмістять ще душу хоч одну! - Це, з одного боку, натяк на зіпсованість людства, а з другого - на середньовічну віру у близькість кінця світу.

137. Арріго - імператор Генріх VII Люксембурзький (нар. 1275). Обраний в 1308 p., після смерті Альбрехта Габсбурзького (див. вище. Р. XIX, 115), на імператорський престол, він розпочав у 1310 р. похід до Італії, з яким Данте пов'язував усі свої політичні сподівання, вбачаючи в Генріху(високому Арріго) об'єднувача Італії і відновителя всесвітньої монархії. У 1312 р. Генріх коронувався в Римі імператорською короною. Дальша облога Флоренції закінчилася невдало. У 1313 p., готуючись до походу проти Роберта Неаполітанського (див. вище. Р. VIII, 76-84), Генріх помер.

142-148. Префект на божім форумі... - У дні італійського походу Генріха VII Римським Папою (префектом на божім форумі) буде підступний Климент V (див. вище, прим. Р. XVII, 82-83), який поведе себе у стосунках з імператором двозначно, так що відверті відносини не будуть скидатися на потайні. Але він переживе Генріха лише на вісім місяців, і Бог зажене його туди, де стогне Сімон-маг (цей «батько» симонії - дуже поширеного серед тодішніх пап звичаю роздавати за великі хабарі вигідні церковні посади), в одну з круглих ям третього відділу Лихосхо-вів,проштовхнувши глибше цього, зАланьї, тобто Боніфація VIII, уродженця Аланьї. З таким гнівним віщуванням, сповненим огиди й відрази, Беатріче, яка є уособленням щирої жіночності й безмежної любові, залишає сторінки поеми.

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША

Десяте, Палаюче небо. - Біла роза і сонми ангелів. - Бернар з Клерво. - Молитва до Беатріче. - Приснодіва Марія

4. А та, що в льоті зір... - друга небесна рать, ангели.

26. Нові й старі - праведники Нового й Старого завіту.

32-33. Геліка - німфа, за любовні стосунки з Юпітером обернута спочатку на ведмедицю, а потім на сузір'я Великої Ведмедиці; її син, в любов сповитий, - сузір'я Волопаса; у наших широтах вони кружать свій стан щоніч, бо ніколи не зникають за обрієм*.