знайди книгу для душі...
7] Під нами далі вже була могила,
8] Коли ми вийшли на крутий місток,
9] І яма нам своє нутро явила.
10] О вишня мудросте, значний твій крок
11] У небі, на землі, у Пеклі злому!
12] В твоїм-бо правосудді всім урок!
13] На стінах бачив я й на дні вузькому
14] Багровий камінь, круглий, весь в дірках,
15] Які були однакові в усьому.
16] Не ширшими здались в моїх очах
17] За ті хрестильні в любім Сан-Джованні,
18] Де кум держить малятко на руках.
19] Колись таку плиту при рятуванні
20] Втопаючого я розбив одну,
21] І ось - печатка на моїм зізнанні.
22] У вусті ходу в товщу кам'яну
23] У кожнім ноги грішника стриміли,
24] А тіло все суціль зайшло в стіну.
25] І кісточки яскраво пломеніли.
26] Так сильно корчилися пари ніг,
27] Що й вірьовки втримать не мали б сили.
28] Як не спалахує все жирне вмиг,
29] А полум'я лиш на поверхні дише,
30] Так тут вогонь од п'яток далі біг.
31] «Скажи, учителю, хто це сильніше
32] За інших корчиться від лютих мук, -
33] Спитав я, - й полум'я там червоніше?»
34] І він: «Як хочеш, не спускавши з рук,
35] Я пронесу тебе крутим цим схилом,
36] І сам почуєш його мови звук».
37] І я: «Тобі благе й мені є милим.
38] Ти знаєш те, що хочу я сказать.
39] Ти пан, і я твоїм корюся силам».
40] Тоді ми вийшли на четверту гать
41] І повернули вліво, вниз до ями,
42] Де зяють діри й полум'ям горять.
43] І добрий вчитель стис мене руками
44] І відпустив, як стали - не раніш -
45] Ми там, де грішник той сукав ногами.
46] «Хто б ти не був, що вниз чолом стирчиш, -
47] Почав я, - наче кіл, що хтось вбиває,
48] Печальний душе, скорб свою утіш».
49] Схиливсь я, мов чернець, що сповідає
50] Убивцю, той же, вчувши смерті гніт,
51] її за всяку ціну віддаляє.
52] А він гукнув: «Невже покинув світ,
53] Невже покинув світ той Боніфацій?
54] Чи список наш збрехав на кілька літ?
55] Ти, може, утомився від труднацій
56] З багатствами, що викрав ради них
57] Красуню й нею торг ведеш в палаці?»
58] Я наче той був, чий язик затих,
59] До нього бо звернулись незвичайно,
60] Він розгубився й був ні в сих ні в тих.
61] Віргілій мовив: «Ти відповідай-но:
62] Та я не той, не той, кого ти ждав!»
63] І раду цю я виконав негайно.
64] Тоді цей дух ногами замахав,
65] А там почав так жалісно зітхати
66] Й казать: «Навіщо ж ти мене чіпав?
67] Коли ти так хотів про мене взнати,
68] Що не злякали прірви кам'яні,
69] То знай, що я вдягав розкішні шати,
70] Що ведмедиха - мати є мені,
71] Що сам я піклувавсь про ведмежаток,
72] Копив добро - тепер я в гамані.
73] Під головою в мене тут - з десяток
74] Таких, хто симонією грішив,
75] Кому каміння не пече вже п'яток.
76] Давно б поверхню цю я залишив,
77] Коли б з'явився той, кого з тобою
78] Я сплутав, як уперш заговорив.
79] Та довше я стою сторч головою,
80] Пожежу чуючи в ногах лиху,
81] Аніж йому призначено судьбою.
82] Бо після нього весь в гидкім гріху
83] Від заходу йде пастир без закону, -
84] Той всіх обгонить на своїм шляху.
85] Новітньому подібний Іасону,
86] Описаному в Маккавеїв, він
87] Французького підтримку знайде трону».
88] Не знаю, може, злий був мій учин,
89] Слова ж на відповідь були готові:
90] «Якого скарбу ждав, скажи, взамін
91] Господь наш, як святому дав Петрові
92] Свої ключі? Наказ він мовив свій:
93] «Іди за мною!» - та й по цьому слові.
94] Петру та іншим не платив Матвій
95] Ні злотом, ні сріблом, як обережно
96] Посів він місце по душі кривій.
97] Тож стій отут, бо скараний належно
98] З чужим добром грабованим стирчи,
99] Як з ним на Карла бадьоривсь безмежно.
100] Якби не так я шанував ключі,
101] Поважані для всіх людей путящих,
102] Гаптовані у тебе на парчі,
103] То я б удавсь до виразів ще тяжчих,
104] Бо кривдить землю всю ваш хижий хист,
105] Підносить гірших, в грязь ввергає кращих.
106] Вас, пастирі, вже знав євангеліст
107] В тій, що на водах возсіда, байдужа,
108] Лиш блудствує з царями з різних міст.
109] А в ній, семиголовій, сила дужа
110] На десять рогів сяяла свята
111] Аж поки шлюбного любила мужа.
112] Тепер в вас віра срібна й золота;