Слава ЗСУ!

30] Ховались у киплячій гущині.

31] Я бачив - серце й досі рве журбою, -

32] Як забаривсь один і не пірнув

33] (Бува, лишиться й жаба над водою),

34] А тут Старий Кусака саме був -

35] Вчепився в кудли, зліплені страшенно,

36] І, як ту видру, сильно смиконув.

37] їх імена узнав я достеменно,

38] Бо чув безперестанно кличі їх,

39] Коли вони звертались поіменно.

40] «Гей, Неотесо, пазурів кривих

41] Дай гостроту йому покуштувати!» -

42] Почулись голоси кількох із них.

43] І я: «Учителю, кортить спитати,

44] Хто із смоли киплячої там звівсь,

45] Як причепивсь до нього чорт рогатий?»

46] Мій вождь звернувся: «Звідки ти з'явивсь,

47] Коли?» - І дав той відповідь нам скору:

48] «В Наваррськім королівстві я родивсь,

49] І мати віддала служить до двору.

50] А батько мій був майстром темних справ,

51] Згубив себе й майна велику гору.

52] Своїм я в короля Тебальдо став

53] І, надто захопившись хабарами,

54] У цей окріп нарешті я попав».

55] Тут ікло Вепряче йому зубами,

56] Які не сором мати й кабанам,

57] Відчути дав, які від бивнів шрами.

58] Попалась миша в лапи злим котам!

59] Та Борода, йому спочинок давши,

60] Промовив: «Кинь, йому ще я задам! -

61] Тоді звернувсь до вчителя, сказавши:

62] - Як хочеш щось дізнатись, то спитай,

63] Поки не розшматований назавше».

64] І вождь: «Скажи, серед тутешніх зграй

65] Чи не трапляються якісь латинці

66] В смолі?» І той: «Ще мить тому, бодай,

67] З сусідом їхнім був я наодинці.

68] Куди приємніш бути із панком,

69] Ніж з тим, хто шле удари навздогінці».

70] Тут Бахур: «Годі ляпать язиком!» -

71] Сказав, і гак у руку, як острогу,

72] Уп'яв, і видер з м'ясива шматком.

73] А Трута-Змій наміривсь теж у ногу

74] Встромити гак, але очей грозу

75] На нього звів десятник дуже строгу.

76] Коли ущухло трохи все внизу,

77] Мій вождь спитав того, чия несита

78] На рану скорб лила гірку сльозу:

79] «А хто була ця тінь, смолою вкрита,

80] Коли весь інший залишив ти люд?»

81] Він одповів нам: «То був брат Гоміта,

82] Той, що з Галлури. Зла і лжі сосуд, -

83] Над ворогами владарю свойому

84] Він учинив занадто легкий суд:

85] Усіх за гроші відпустив додому,

86] Як сам казав. Він був не рядовим,

87] А був царем у царстві тім брудному.

88] А логодорець Мікель Дзанке з ним

89] Веде розмову. Часто і охоче

90] Говорить кожен про сардінський дім...

91] Ой, гляньте, як зубами він скрегоче!

92] Я дечого б чимало розповів,

93] Але боюсь, що гаком полоскоче!»

94] Помітивши, що раптом підступив

95] Дурний Чортяка злий, начальник лютий

96] Промовив: «Птах лихий, вгамуй порив!»

97] «Покличу, якщо хочете почути, -

98] Так зляканий став мову знов вести, -

99] Тосканців та ломбардців з ями смути.

100] А лихолапам краще відійти,

101] Щоб не лякали злістю нас своєю.

102] А я, не сходячи із висоти,

103] Сімох покличу стежкою цією

104] Прийти, як свисну, як це робим ми,

105] Зринаючи з смоли дихнуть над нею».

106] Звів Злий Собака писок із слиньми,

107] Хитнувши головою, мовив: «Балуй,

108] Хитруне, та не памороч уми!»

109] А той, бо спритність мав таки чималу,

110] Сказав: «Вам добре з Хитруном таким,

111] Що віддає своїх вам на поталу!»

112] Тут Никлокрил, перечачи усім,

113] Гукнув йому: «Як пустишся навтіки,

114] Чи з бігом не зрівняюсь я твоїм?

115] Як над смолою крил розмах великий

116] Розкину, то і видно буде нам,

117] Чи встоїш проти нашої ти кліки».

118] Читачу, подивуйся чудесам:

119] Всі стали очі обертать поволі,

120] І перший, хто не довіряв словам.

121] Цього Наваррцеві було доволі,

122] Напружив ноги та й стрибнув собі,

123] Урятувавшись від лихої долі.

124] Усі аж скаженіли у злобі,

125] Й найгірше той, хто більшого дав маху.

126] Він кинувся, гукнувши: «Я ж тобі!»

127] Але дарма: бо крил гінких до страху

128] Не прирівняти: цей шугнув на дно,

129] А той в повітрі уподібнивсь птаху.

130] Навчилось каченя не так давно,

131] Як сокіл надлетить - мале у воду!

132] І той у гніві, що втекло воно.

133] Розлючений Росотопчій нагоду

134] Не проминув, щоб дати бій усім,

135] І полетів над ямою наброду.