Слава ЗСУ!

23] Не пожалій спинитись на хвилину,

24] Як не жалію я, хоч би й згорів.

25] Як зараз впав ти в цю сліпу країну, -

26] Вгорі ж зосталась люба сторона

27] Латинська, що я втратив за провину, -

28] Скажи, чи мир в Романьї, чи війна?

29] Од гір, де Тібр почавсь, до стін урбінця

30] Лежить моя вітчизна чарівна».

31] Я ще уваги повен був по вінця,

32] Коли мій вождь із доторком легким

33] Сказав: «Промов йому, вшануй латинця».

34] І тут я волю дав словам таким

35] Без затримок тривалих чи обманів:

36] «О душе, скована вогнем палким!

37] Твоя Романья вся в серцях тиранів

38] Без воєн неспроможна й дня прожить,

39] А нині меч нікого там не зранив.

40] Равенна, як раніш, така ж лежить,

41] У ній орел Поленти загніздився,

42] І Черв'я під крилом його дрижить.

43] А край, що зрештою оборонився,

44] Де ліг француз кладовищем сумним,

45] В зелених лапах нині опинився.

46] А пес Веруккйо з песиком своїм,

47] Які Монтанью вбили так мізерно,

48] Скриплять зубами над шматком смачним.

49] Міста ж біля Ламоне та Сантерно

50] Під юним левом білого герба,

51] Що зазіхає на добро пажерно.

52] Той край, де Савйо ллється з-під горба,

53] Лежить собі між долом та горою,

54] Немов між волею й ярмом раба.

55] Але прошу тебе переді мною

56] Відвертим бути, як я щойно був,

57] Щоб не забувсь ти пам'яттю людською».

58] Вогонь, мугикнувши, ізнов хитнув

59] Своїм колючим вістрям, і, не знаю,

60] Як саме сталось, зрештою загув:

61] «Якби я вірив, що відповідаю

62] Тому, хто знов побачить білий світ,

63] То мій вогонь би не тремтів без краю.

64] Та ми терпіти будем вічний гніт,

65] Тож віддаватись нічого химерам, -

66] Не боячись ганьби, я дам одвіт.

67] Я воїном був, потім кордильєром,

68] Повіривши у мотуз рятівний,

69] І віру цю святим сповило б флером.

70] Якби мене наш пастир головний

71] Не спокусив - хай злом йому помститься! -

72] Я розповім, як стався гріх страшний.

73] В житті, відколи зміг на світ з'явиться,

74] З дарунком нені з м'яса та кісток,

75] На вдачу був не лев я, а лисиця.

76] Таємних я доріг знав кожний крок

77] І так прехитру лаштував я пастку,

78] Що край землі здригався од чуток.

79] Коли побачив я останню частку

80] Своїм літам, то надійшла пора

81] Згорнуть вітрила і прибрать оснастку.

82] Утіхам давнім всім поклав я край

83] І дурня я прогнав, якого клеїв, -

84] Ах, я нещасний! - і вже бачив рай,

85] Та ватажок новітніх фарисеїв,

86] Що воював в місцях, де Латеран,

87] Не проти сарацинів чи євреїв;

88] Він ворогами мав лиш християн,

89] Які не здобували Акри сміло

90] Й не гендлювали в землях бусурман.

91] Зневажив він свій сан, святе все діло,

92] В мені ж - непоказний, сумирний чин

93] І мотуз, той, що геть ослабив тіло,

94] І як Сільвестра хворий Константин

95] З Сиратті кликав гоїти проказу,

96] Мене намірився закликать він

97] У нього люту вгамувать відразу.

98] 1 знітивсь я, не знавши, що робить:

99] Він нетверезим видався одразу.

100] А він казав: «Душі гризото, цить!

101] Я розгрішу тебе; хай ум багатий

102] Порадить Пенестріну як згубить.

103] Рай можу замикати й розмикати,

104] Ключі я маю для ції мети, -

105] їх не хотів мій попередник знати».

106] Не міг до мене доказ не дійти,

107] Не втримав слів у власній обороні,

108] Й сказав: «Раз, отче, зняв із мене ти

109] Мій гріх, то удержись в такім законі:

110] Багато обіцяй, а менш роби, -

111] Й восторжествуєш на високім троні».

112] Франціск по мене злинув на гроби,

113] Та чорний херувим промовив руба:

114] «Облиш, бо він іде в мої раби!

115] Мені душа була у нього люба,

116] Відколи раду він лукаву дав!» -

117] І зараз же вхопив мене за чуба.

118] Він не розкаявсь, прощеним не став;

119] А каючись грішить - дільце мерзенне,

120] Є суперечність в цьому стані справ».

121] Ой лихо! Чудисько оте скажене

122] Мене за чуб схопило й додало:

123] «А ти й не бачив, що за логік з мене»? -

124] І до Міноса вкинуло, й чоло

125] Насупив той, хвостом крутнув по спині

126] Аж вісім раз, його куснувши зло,

127] Й сказав: «Вогонь - покара цій провині».

128] Тому я тут в скорботі й муці йду,