Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Божественна комедія

43] Але вже сонце на вечірнім прузі,

44] На гору ж потемки не можна йти,

45] То поміркуймо про ночівлю, друзі.

46] Тут легко гурт значних осіб знайти, -

47] Коли ти згоден, ми б до них присіли,

48] Не без утіхи з ними стрівся б ти».

49] «Як? - відповідь була. - То б не пустили

50] Вночі охочих вийти на шпилі,

51] А то у них забракло б, може, сили?»

52] Провів Сорделло пальцем по землі,

53] Сказавши: «Не здолати й риски кроком,

54] Коли вона сховається в імлі.

55] Відступиш перед мороком глибоким,

56] Бо волю він у тебе відбира

57] І робить безпорадним та безоким.

58] Тебе до себе звабить моря гра,

59] І цілу ніч в блуканнях ти змарнуєш,

60] Аж поки прийде ранішня пора».

61] І вчитель мовив: «То ходімо, чуєш,

62] Туди, де зможем провести ми час

63] З приємністю, як ти нам пропонуєш».

64] Уже ми рушили, коли нараз

65] Помітив я між кручами щілину, -

66] Такі трапляються у горах в нас.

67] «Ми підемо, - сказала тінь, - в долину,

68] У скелі вибиту без людських сил,

69] І пождемо світання там годину».

70] З височини, де ми стояли, в діл,

71] Звиваючись, тропа вела нас доти,

72] Аж поки зник і вирівнявся схил.

73] Червець, білила, жар іскристо-злотий,

74] Індійського ебену блиск живий,

75] Гра зламів, як смарагда розколоти, -

76] Усе те проти квітів і трави,

77] Якими тут вкривались пишні луки,

78] Не піднесло пихато б голови.

79] Природа-бо не тільки барви й звуки

80] Тут кидала, а й пахощі лила,

81] Чудовні творячи незнані злуки.

82] Співаючи «Владичиці хвала»,

83] Присіли на квітках і травах тіні,

84] Яких од нас ховала ще скала.

85] «Аж поки сонце не зайшло в глибіні,

86] Не сходьте вниз до вінценосців тих, -

87] Так мантуанець мовив на камінні. -

88] Вам рухи й лиця тіней визначних

89] Із місця краще роздивитись цього,

90] Ніж стали б ви в долині серед них.

91] Той, хто сидить найвище і до всього

92] Байдужий, бо ніщо не веселить,

93] І хто не мовить слова ні до кого, -

94] Рудольф то імператор, що зцілить

95] Італії мав змогу тіло хворе,

96] Яке тепер ніхто не оживить.

97] А цей, чий вид йому гамує горе,

98] У землях панував, де б'є струмок,

99] Що йде з Молдави в Ельбу, з Ельби в море, -

100] Це Оттокар, який ще з пелюшок

101] Був кращий, ніж ледащо з бородою,

102] Розпутний Венцеслав, його синок.

103] Кирпань, який, збентежений судьбою,

104] Щось каже духу з добрістю в лиці,

105] Вмираючи, лілеї вкрив ганьбою.

106] Погляньте на скорботні душі ці:

107] Та в груди б'є себе, а та - дивіться -

108] З долоні робить подушку щоці.

109] Бо ж їхній син і зять, як моровиця,

110] Французьку землю знищує притьмом, -

111] їм є чого від горя й мук хилиться.

112] А той, що видається моцаком

113] І вкупі з носачем виводить фразу,

114] Оперезався гонорів паском.

115] Коли б затримався при владі зразу

116] Юнак, який чоло за ним здійма,

117] Перелилась би доблесть з вази в вазу.

118] А інших згадувать синів дарма:

119] Хай Федеріго й Джакомо на тронах,

120] Найкращого ж із спадку в них нема.

121] Нечасто бачиш у потомних гронах

122] Чесноти предків волею того,

123] Хто їх дає на просьби по законах.

124] Співає поруч носача цього

125] Ще й Педро, славою навік покритий,

126] Бо знали Пулья і Прованс його.

127] Рослину має сім'я проростити, -

128] Щастить Констанці проти всіх дружин,

129] А надто Беатріче й Маргеріти.

130] Найтихший владар сів собі один,

131] Хоч щастя в пагонах у нього вище:

132] Англійський Генріх то, Йоаннів син.

133] А той, що очі звів, стоїть найнижче, -

134] Маркіз Гульєльмо; мста за нього й лють

135] Мечем Алессандрії в бойовищі

136] Кров з Монферрато й Канавезе ллють».

ПІСНЯ ВОСЬМА

1] Була година, що наводить тугу

2] На моряків, м'якшить-бо серце їм

3] За вигуком «бувай!» смутному другу,

4] Коли новий любові пілігрим

5] Десь чує, як оплакують каплиці

6] Вмирущий день подзвінням жалібним.

7] Я кинув слухати і став дивиться:

8] Поважний дух, піднявшись, щоб була

9] Його помітна тінь юрбі столицій,

10] Склав руки; звівши до свого чола,

11] На схід поглянув, мов сказав до Бога:

12] «Байдужий я до блага і до зла!»

Попередня
-= 54 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!