знайди книгу для душі...
65] І змога є щоразу осягнути,
66] Чи буде з цього зло, чи благодать.
67] Хто мислить і досяг самої суті,
68] Той вроджену свободу визнає,
69] На ній мораль оперта має бути.
70] Коли ж любов велика настає
71] Лише тому, що неминучість кличе, -
72] Ви вільні погасить чуття своє.
73] Цю благородну здатність Беатріче
74] В слова «свобода волі» убира.
75] Не забувай цього при вашій стрічі».
76] Над північ до високого шатра
77] З'явився місяць, розігнавши зорі,
78] Сліпучіший од мідного відра,
79] І рушив небом по тропі прозорій,
80] Де сонце йде тонуть, як бачить Рим,
81] Між сардів з корсами в вечірнім морі.
82] Шляхетний дух, що П'єтола із ним
83] Найбільш славетна в Мантуанськім краї,
84] Ізняв тягар у розумі моїм.
85] Пропали дум непевних чорні зграї.
86] Я був після поетових речей,
87] Мов той, хто пада з ніг, бо засинає.
88] Та раптом сон утік мені з очей,
89] Коли почувся ззаду крик шалений.
90] До наших наближаючись плечей.
91] Як береги Асопу та Ісмени
92] Колись вночі дивилися на біг
93] Фівян у празник Бахуса священний,
94] Так в цьому колі бачити я міг,
95] Що добра воля та любов погнали
96] Покутні тіні по кільцю доріг.
97] І зараз же повз нас вони промчали
98] В нестримнім потягу до чистоти,
99] І дві з них перші у сльозах кричали:
100] «Марія в гори квапилася йти,
101] А Цезар, не затримавшись в Марсільї,
102] В Ілерду поспішав - перемогти».
103] «Мерщій, мерщій! Не гай часу в свавіллі
104] Та без любові, - так гукав ще хтось, -
105] Зазеленіє благодать в зусиллі».
106] «О душі, в кому полум'я знялось
107] Там, де раніш не жевріло нічого,
108] Ані чуття до іншого когось,
109] Цього - кажу я правду вам - живого
110] Піднятись на вершину порива,
111] То де найближчий є тут шлях для нього?»
112] Такі були вождя мого слова,
113] І хтось із духів одповів: «За нами
114] Ідіть - там отвір сходи відкрива.
115] Такі ми повні світлими чуттями,
116] Що не спиняємось; і я б тужив,
117] Якби нечемним здався перед вами.
118] Абат в обителі Сан-Дзено, жив
119] В Вероні я при добрім Барбароссі,
120] Який в Мілані скорб та сум лишив.
121] А той, кому ногою довелося
122] В могилу стать, оплаче монастир
123] І лад, який панує в ньому досі,
124] Бо син його, спотворений на взір
125] Породою, і тілом, і душею,
126] Найменше дбає про любов та мир».
127] Можливо, тінь гукала ще; за нею,
128] Проте, ми йшли на відстані значній,
129] А це зберіг я пам'яттю своєю.
130] І той, хто був порада й провід мій.
131] Сказав: «Поглянь, як на бігу ці душі
132] Укусів завдають нудьзі жахній».
133] «Ті, хто пройшов по морю, як по суші, -
134] Гукало двоє, - в мандрах полягли,
135] Йордан же сприймуть юні очі й уші.
136] Ті, що відмовились і утекли
137] Од подвигів Анхізового сина,
138] Себе ганьбі повсюдній прирекли».
139] Коли од них звільнилася стежина,
140] Бо всіх поспішливих заніс порив,
141] У мене думка виникла єдина,
142] А з неї кольористий рій злетів -
143] Таке було цікаве різновиддя,
144] Аж очі із утіхи я закрив,
145] І думи обернулись на сновиддя.
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА
1] У час, коли не линуть рештки спеки
2] До Місяця, бо в зоряних полях
3] Долають їх Земля й Сатурн далекий;
4] Коли зі сходу йде по небесах
5] Фортуна геомантова велика,
6] А ззаду вже ясніє сонця шлях, -
7] Мені приснилась жінка - недоріка,
8] Кульгава, косоока та без рук,
9] Обличчя ж мала, як той мрець-каліка.
10] Я розглядав її, і, мов той сук
11] Під сонцем кригу паростком ламає,
12] Під зором тим ліг зрозумілий звук
13] їй на язик; я вздрів, що стан спрямляє
14] Вона, і краска грає на лиці,
15] Як почуття любовне вимагає.
16] Вона, знайшовши звук на язиці,
17] Співати стала так, що полонена
18] Була моя увага в цім сильці.
19] «Я, - почала, - я ніжна та сирена,
20] Чий спів людей чарує в млі морській,
21] І тьмарить розум їх жага вогненна.
22] З дороги звів Улісса голос мій,
23] І всіх принадить тих моя щедрота,
24] Хто в пісні закохається моїй».
25] Спокусниця ще не закрила рота,
26] Як заступила враз її сильце
27] В жіночу постать втілена чеснота.