знайди книгу для душі...
103] Яскравіш полудневе те світило
104] Нам з точки, що весь час повільно йде -
105] Як до положення землі, - блистіло,
106] Коли спинилися (той, хто веде
107] Загін вперед, прикмети, повні змісту,
108] Примітивши, так опізнілих жде)
109] Ці сім жінок, у тінь зайшовши чисту,
110] Яка ляга на води Альп од ґрат,
111] Що творить чорна гілка й зелень листу.
112] Мені здалось, що Тігр, а з ним Євфрат,
113] З одного витоку набравши ходу,
114] В розлуці тужать, як за братом брат.
115] «О світло, о хвало людського роду!
116] Що за річки з одного джерела
117] У далину несуть окремо воду?»
118] Й на запитання відповідь була:
119] «Питай Мательду, скаже хай». І наче
120] Та, що провину на собі несла,
121] Прекрасна: «Я про все, про це ж, - найпаче
122] Йому розповіла, і пам'ята
123] Це, певна я, й по Леті око зряче».
124] І Беатріче: «Мабуть, пам'ять та
125] Занурена не в ті турботи й жалі
126] І розумові очі відміта.
127] Біжить Євноя тут у звивах далі, -
128] Як завше, вирушай з ним до води,
129] Верни йому там сили підупаді».
130] Немов душа шляхетна, що завжди,
131] Бажання інших роблячи своїми,
132] Уловлює охоче їх сліди, -
133] Мене торкнувши пальцями тонкими,
134] Пішла прекрасна, встигнувши сказать,
135] Як чемна дама, Стацієві: «Йдімо».
136] Коли було б, читачу, де писать,
137] Я б оспівав хоча б напій єдиний,
138] Що хочеться ще раз до уст узять.
139] Та сторінки для другої частини
140] Уже я всі заповнив - до рядка,
141] Й вузда мистецтва - проти писанини.
142] Я вийшов з прохолодного струмка,
143] Освіжений у цій святій купелі,
144] Оновлений від першого ж ковтка,
145] Готовий зводитись на зорні стелі.
РАЙ
ПІСНЯ ПЕРША
1] Одвічне сяєво того, хто водить
2] Світи по колах, славу підійма
3] Угору більше і додолу сходить.
4] У небі, що найбільш його сприйма,
5] Я був і бачив те, чого віддати
6] По воротті ні в кого слів нема.
7] Бо, летячи на те, що смів жадати,
8] Наш розум досяга таких глибів,
9] Звідкіль несила пам'яті вертати.
10] З красот святого царства я зробив
11] В умі своїм коштовностей зібрання,
12] Які нестимуть до вершин мій спів.
13] О добрий Аполлоне, увостаннє
14] Ти душу оберни в сосуд мені
15] І лавром увінчай її старання!
16] Задовольняв мене у давні дні
17] Один Парнасу верх, тепер же сміло
18] Обох благаю на діла трудні.
19] Ввійди мені у груди, щоб світило
20] Натхнення, як було, коли, благий,
21] Ти витяг з піхов Марсієве тіло.
22] О Божа доблесте, як подих твій
23] Примножить сили цим писанням бідним
24] З відбитків, знятих в пам'яті моїй,
25] Мене ти під своїм галуззям рідним
26] Побачиш і даси мені вінок,
27] Мене зробивши цього змісту гідним.
28] Так рідко, батьку, листя рвуть з гілок
29] На шану цезаря або поета
30] (Одна з людських ганебних помилок!),
31] Що радісна була б для Дельф прикмета,
32] Якби людина в затінок зайшла
33] Пенейського гіллястого намета.
34] Великий пломінь іскра дасть мала;
35] Хтось після мене ліпшими піснями
36] Вблагає Кірру, щоб відповіла.
37] До смертних сходить через різні брами
38] Лампада світу; в тій, де заплелись
39] Чотири обводи трьома хрестами,
40] Гарнішає на всю небесну вись
41] Вона сама, й зоря її гарніша,
42] Щоб втиски в воску світовім вдались.
43] І майже звідти день устав, темніша
44] Ніч стала в нас, збіліла вся кругом
45] Півкуля та, а ця була чорніша,
46] Коли я Беатріче вздрів: з чолом,
47] Ліворуч звернутим, вона зорила
48] На сонця лик, змагаючись з орлом.
49] І так, як другий промінь родить сила
50] Проміння першого, щоб той вертавсь,
51] Немов блукач, кому оселя мила, -
52] Той вчин її крізь погляд мій діставсь
53] До почуття мого й відбивсь у вчині, -
54] І в сонце довше я, ніж хто, вглядавсь.
55] Багато з неприступного людині
56] Стає цілком приступним в місці тім,
57] Колись призначенім людській родині.
58] Недовго промінь я терпів, а втім,
59] Устиг помітити, що розсипався
60] Навколо жар, як в горні вогнянім.
61] Враз видалось, що день до дня додався,
62] Мов другим сонцем в небі на весь шир
63] Одразу Всемогутній розсіявся.