Слава ЗСУ!

64] То Беатріче свій втопила зір

65] У віковічний повіз, я ж дивився

66] На неї лиш, забувши про ефір.

67] І, дивлячись, я тим в душі зробився,

68] Ким Главк зробивсь, коли його трава

69] Зробила богом, як її наївся.

70] Цього онадлюдинення в слова

71] Не вкласти. Приклад цей доступний зорам,

72] А сутність явить благодать жива.

73] Якби лишавсь я тим, який був твором

74] Твоїм, любове, що весь світ ведеш,

75] Ти піднесла б мене ясним простором!

76] Коли той рух, що колесу даєш,

77] Мою увагу привернув до нього,

78] Бо в нім гармонію і лад ти ллєш,

79] Такі простори з сонця огняного

80] Спахнули, що ні дощ, ні всі річки

81] Не налили б водоймища такого.

82] Нові ці звуки, цей огонь близький

83] Мені жаги до знань встромили жала,

84] Що досі пал не був такий різкий.

85] Мене, як сам я, знавши, побажала

86] Вона мій ум звільнить од дум хитких,

87] Уста розкрила й запитань не ждала,

88] А почала: «Під тягарем важких

89] Ти помилок того не споглядаєш,

90] Що споглядав би, якби збувся їх,

91] Бо вже не на землі ти, як гадаєш,

92] І полиск блискавок, що вниз майнув,

93] Не так летить, як вгору ти злітаєш».

94] І тільки знищений мій сумнів був

95] Коротким словом ласки та щедроти,

96] Коли нову непевність я відчув

97] І мовив: «З мене ти зняла турботи,

98] Та ще нова турбота виника:

99] Як я лечу над ці легкі істоти?»

100] Вона ж, сердечна й розумом тонка,

101] На мене глянула з зітханням гожим,

102] Як мати на цікавого синка,

103] І почала: «Тобі ми допоможем,

104] Все має лад, і формою він є,

105] Яка весь світ на Бога робить схожим.

106] Створінням вищим видний тут стає

107] Слід сили вічної, закон якої

108] Нагадувало слово вже моє.

109] У цьому ладі - різновидні строї

110] В природі, нахили і почуття,

111] Й далекі, й ближчі від мети ясної,

112] Великим морем вашого буття

113] Пливуть кудись, а їх стежки спрямляє

114] Той порив, наданий на все життя.

115] Він полум'я на місяць посилає,

116] Він в серці смертному - двигун основ,

117] Він в ціле землю з'єднує й скріпляє.

118] І лук цей всіх вражає знов і знов -

119] Не тільки безрозсудливі створіння,

120] А й ті, в яких є розум і любов.

121] Своїм тримає словом провидіння

122] Незрушну твердь, яка вбирає ту,

123] Що зазнає найшвидшого кружіння.

124] А нині нас помчала в вись святу

125] Потужна тятива, яка керує

126] Всім тим, що кида в радісну мету.

127] Це ж правда, що, як форма не пасує

128] До заповітних намірів митця,

129] Яких глуха матерія не чує, -

130] То й утвір збочує тоді з правця,

131] Бо, хоч прямує він до блага, мари

132] Зведуть його й до іншого кінця

133] (Отак ти можеш бачить, як із хмари

134] Йде вниз вогонь) і просто на загин,

135] Коли його облудні зваблять чари.

136] То з того, що ти сходиш до вершин,

137] Не більш дивуй, ніж бачивши, як води

138] Біжать із високості до низин.

139] Було б у дивину - без перешкоди

140] Тобі спинитися побіля дна,

141] Як полум'ю згасати без свободи».

142] Й звела у небо погляд свій вона.

ПІСНЯ ДРУГА

1] О ви, хто прагне вутлими човнами

2] Здогнать моє співаюче судно

3] І ніжними утішитись піснями,

4] Назад вертайте краще, бо одно

5] Судилось вам - у безбережнім морі

6] Себе згубити і піти на дно.

7] Я перший мчу в незвіданім просторі;

8] Мінерва дме, кермує бог співців,

9] І дев'ять муз постерігають зорі.

10] Ви ж, нечисленні, хто споконвіків

11] До ангельського хліба тягне шию,

12] Хоч тут усмак його ніхто не їв,

13] Оддайтеся хоробро вітровію

14] І, поки слід лиша в воді мій рух,

15] Стерніть свій корабель в морську стихію!

16] Як ваш, не дивувався смілих дух,

17] Коли в колхідське поле, тестем дане,

18] Погнав Ясон биків, немов пастух.

19] Бажання вроджене, безперестанне

20] В богоподібне царство мчало нас.

21] Випереджали небо ми зірчане.

22] Вверх владарка дивилась, я ж весь час

23] На неї, й протягом тієї миті,

24] В яку із лука стрельнуть встигнеш раз,

25] Там опинились ми, де розмаїті

26] Мене дивниці вразили, а та,

27] Якій були чуття мої відкриті,

28] В якій краса сіяла й чистота: