Слава ЗСУ!

72] Тож я тобі все можу розгорнуть.

73] Нехай насилуваний би тремтливо

74] Й не помагав насильству до дрібниць, -

75] Ці душі винуватить справедливо,

76] Бо волю не загасиш силоміць.

77] Вона, мов пломінь, рветься із безодні,

78] Хоча її насильство й валить ниць.

79] Коли ж вони стають більш-менш свободні,

80] То йдуть за силою; і душі ті

81] Отак і не вернули в дім Господній,

82] А, мавши волю цілісну в житті,

83] Як мав Лаврентій у печі Ґратчастій

84] Чи Муцій, руку спікши до кості,

85] Знов стежкою, з якої у нещасті

86] їх зірвано, вели б свій дальший хід.

87] Але, на жаль, ці приклади не часті.

88] Як сприймеш ти мої слова як слід,

89] Юрба вагань, до цього нерушима,

90] Втече, подальших не завдавши бід.

91] Але стає нараз перед очима

92] Нова завада й згубою грозить,

93] Бо для самого тебе незборима.

94] Я вже дала тобі урозуміть,

95] Що лжа в уста святій душі не ляже,

96] Бо та у первоістині лежить.

97] Піккарда правду й про Констанцу каже,

98] Що та плека любов до покривал, -

99] І що ту мову із моєю в'яже?

100] Нерідко, брате, гасне чистий пал

101] У тому, хто чогось перелякався,

102] І до гріха його примусив шал,

103] Як Алкмеон: до батька прислухався

104] Побожно він, щоб матір покарать,

105] Хотів безгрішності - і в гріх удався.

106] Повинен ось що ти обміркувать:

107] Коли з насильством воля примирилась,

108] Не можна вчиненого дарувать.

109] Ги часто бачиш волю, що схилилась

110] З своєю досконалістю до зла

111] І в страху перед злішим помилилась.

112] Про досконалу волю цю й вела

113] Піккарда, я ж - про іншу, теж глибоку,

114] І істина одна в обох була».

115] Так збігли хвилі тихого потоку,

116] Що в правді джерело святе знайшов,

117] І втишили жагу мою двобоку.

118] «О люблячого першого любов

119] Небесна, все, що з ваших уст виходить, -

120] Сказав я, - сили живить знову й знов.

121] Мій дух глибинам почуттів не шкодить,

122] За ласку ласку вдячну не веде, -

123] Хто зрить і може, хай одвіт знаходить.

124] Я бачу, що наш розум упаде

125] Без правди в осіянному чертозі,

126] Без неї ж правди не знайти ніде.

127] Він зручно в ній лежить, мов звір в барлозі,

128] Підноситься із нею до зірок, -

129] Інакше все справдитися не в змозі,

130] І сумнів випускає свій росток

131] В ногах у правди, вгору до безкраю

132] З горба на горб веде природа крок.

133] Тож, пані, я посмію й попитаю

134] Про істину, що спокій мій лама,

135] Бо сенсу в ній я ще не добираю.

136] Я хочу знати, чи в людей нема,

137] Замість обітниці, такого діла,

138] Щоб шалька з ним у вас тягла сама?»

139] Тут Беатріче в мене утопила

140] Зір, сповнений такого почуття,

141] Що здолана очей поникла сила,

142] І зір одвів, немов стерявшись, я.

ПІСНЯ П'ЯТА

1] «Коли моя у полум'ї любові

2] Не по-земному сяє красота,

3] Аж очі в тебе знемогти готові,

4] То не дивуйся: бачення зроста

5] На досконалості і, як відкриє,

6] То на відкрите благо шлях верста.

7] Я бачу вже, як світло зазоріє,

8] Що в розумі твоєму зайнялось,

9] Як, бачивши його, любов замріє.

10] Коли ж її привабить інше щось,

11] Це лиш сліди, що ледве розрізняють,

12] Сліди од світла, що в віках знялось.

13] Запитуєш, чи добре заміняють

14] Нездійснений обіт святі діла

15] Й тоді гризоти душу обминають?»

16] Так Беатріче пісню почала

17] І, наче той, хто каже без зупинки,

18] Благе повчання далі повела:

19] «Дарунок найдорожчої оцінки,

20] Що добрий Бог в щедроті дав нам всім,

21] Оцінювати й визначати вчинки, -

22] Свобода волі та, що лиш самим

23] Усім розумним надана створінням

24] І надаватиметься тільки їм.

25] Тепер своїм ти дійдеш розумінням,

26] Що важить більш обіт од всяких мір,

27] Бо згоден Бог, як згоден ти сумлінням.

28] Але, уклавши з Богом договір,

29] Здаєш ти скарб понад усяку ціну, -

30] Моїм словам про нього ти повір!

31] Що може стати на його заміну?

32] Ти вже віддав від себе основне,

33] А з не свого ти як даси й частину?

34] Таке тут міркування головне.

35] Та церква зміни дозволя робити,

36] І це немов спростовує мене.

37] Тож не відходь од столу, хоч і ситий,