Слава ЗСУ!

- Що з тобою? Ага, не кажи. Я знаю.

- Ах, знаєш? Не може бути! То що зі мною? На що я страждаю?

- Загалом - на сечокам’яну хворобу. А зараз у тебе колька. Сядь. Підтягни сорочку, повернися. Тут болить? Коли я стукаю?

- А-а-а-а-а-а-о-о-о-о-а-а-а-ай!!! Курва!!!

- Поза сумнівом, ниркова колька, - встановив Рейневан. - Зрештою, ти й сам прекрасно знаєш. Це ж напевно уже не вперше, а симптоми характерні: болі, що находять приступами і віддають донизу, нудота, тиск на міхур...

- Перестань базікати. Почни лікувати, клятий знахарю.

- Ти несподівано опинився, - усміхнувся Рейневан, - у дуже доброму товаристві. На важку кам’яну хворобу і дуже болючі приступи ниркових кольок страждав Ян Гус у Констанці, коли сидів у в’язниці.

- Гм, - Флютик накрився периною і страдницьки усміхнувся. - То це, мабуть, ознака святості... З іншого боку, я перестаю дивуватися, що Гус тоді не зрікся... Він волів радше багаття, аніж такі болі... Господи, Рейневане, зроби щось із цим, благаю...

- Зараз приготую тобі щось болевгамовуюче. Але каміння треба усунути. Необхідний цирульник. Найкраще - спеціалізований літотоміст147. Я знаю в Празі...

- Не хочу! - завив шпигун, невідомо, більше від болю чи від люті. - Тут уже був такий! Знаєш, що він хотів зробити? Сраку мені хотів розрізати! Розумієш? Розрізати сраку!

- Не сраку, а промежину. Треба розрізати, а як же інакше добратися до каменів? Через розріз у міхур вводять довгі кліщі...

- Припини! - завив Флютик, бліднучи. - Навіть не говори про це! Я не для того тебе сюди викликав, висилав перепряжних коней... Вилікуй мене, Рейневане. Магічно. Я знаю, що ти можеш.

- Ти, либонь, маячиш у лихоманці. Чарівництво - це peccatum mortalium. Четверта празька стаття наказує карати чарівників смертю. Я приготую тобі заспокійливій напій, на зараз. І непентес148, одурманюючий лік, на потім. Ти приймеш його, коли з’явиться літотоміст. Майже не відчуєш, коли він розрізатиме. А введення кліщів якось витримаєш. Тільки не забудь взяти в зуби кілок або шкіряний ремінь...

- Рейневане, - Флютик збілів як стіна. - Будь ласка. Я тебе озолочу...

- Ага, звичайно, озолотиш. Ненадовго, бо в засуджених до спалення чарівників золото конфісковують. Ти, мабуть, забув, Не-плах, що я працював на тебе. Багато бачив. І багато чого навчився. Зрештою, це порожні балачки. Я не можу магічно усунути камінь, бо, по-перше, така процедура ризикована. А по-друге - я не чаклун і не знаю заклинань...

- Знаєш, - холодно перебив Флютик. - я дуже добре знаю, що знаєш. Вилікуй мене, і я забуду, що знаю.

- Шантаж, так?

- Ні. Дрібне кумівство. Я буду твоїм боржником. І в рамках повернення боргу я перестану пам’ятати про деякі речі. А якщо ти будеш у потребі, зумію віддячити. Бодай мене пекло поглине, якщо...

- Пекло, - цього разу перебив Рейневан, - тебе так чи так поглине. Процедуру проведемо опівночі. Жодних свідків, тільки ти і я. Мені будуть потрібні: гаряча вода, срібний дзбанок або кубок, миски з жаром, мідний казанок, мед, березова і вербова кора, свіже ліщинове пруття, що-небудь зроблене з бурштину...