Слава ЗСУ!

- Ось-ось, - підхопив, обгризаючи реберця, Щепан Тлах. -Революція перемагає, Чаша тріумфує. А ми будемо великими панами! Випиймо!

- Панами, - сказала з їдкою зневагою бабця за прядкою, поправляючи куделю на пряслиці. - Хіба що курям на сміх. Розбійники ви й голодранці. Скартабели, в яких фарба на гербах від дощу облазить.

Щепан Тлах жбурнув у неї кістку, не влучив. Решта гуситів не звернули на стару жодної уваги.

- Але Мамоні... - не здавався проповідник, дедалі щедріше собі наливаючи і дедалі більше заплітаючись. - Мамоні служити не годиться. Так, так, Чаша взяла гору, праведна справа тріумфує... Але не успадкують користолюбці... Слухайте, що вам скажу... Гик!

- Дай нам спокій, - махнув рукою Чапек. - Ти п’яний.

-Я не п’яний! Я тверезий... Гик! І воістину кажу вам: вшануймо... Вшануймо... Pax Dei... Бо покарані будуть... Тріумфує Чаша... Тріумфує-е-е-е... Е-е-е-е-е-е-е...

- А я не казав? П’яний як чіп!

- Я не п’яний!

- П’яний!

- Щоб довести, що ти не п’яний, - підкрутив вуса Ян Колюх, - зроби, як я роблю. Засунь два пальці в горло і скажи: “Ггррр! Ггррр! Ггррр!”

Ксьондз Бузек витримав перше “Ггррр!”, але вже на другому поперхнувся, захарчав, вилупив очі і виблював.

- Ригай, ригай, - в’їдливо озвалася схилена над куделею бабця. - Бодай-єсь власну дупу виригав.

На неї знов ніхто не звернув уваги, видно, всі вже звикли Обриганого проповідника витурили до сіней. Було чути, як ві грюкає, падаючи зі сходів.

- Якщо по правді, любі гості, - сказав Колюх, витираючи стіл залишеним капелюхом ксьондза Бузека, - то нам ще трохи брак до повного тріумфу. Ми сидимо й учтуємо в Міхаловіцах, забр них, як сказав брат Чапек, у пана Яна Міхальця. Ми зайняли М халовіце, спалили Млада Болеслав, Бенешов, Мімонь і Яблонне. Але пан Міхалець далеко не втік, відійшов у Бездез. А де Бездез? Підійди-но хто до вікна, поглянь на північ - там Бездез, за рікою, заледве на дві милі віддалений. На дві милі! Коли хтось із нас чхне, пан Міхалець у Бездезі “На здоров’я!” горлає.

- На жаль, - похмуро сказав Щепан Тлах, - аж ніяк не здоров’я нам бажає пан Міхалець, а смерті, та ще й лихої. А ми його у Бездезі рушити не можемо, не здобути Бездезу. На тамтешніх мурах зуби поламаєш.

- На жаль, - підтвердив через плече Войта Єлінек, що якраз мочився у вогнище каміна, - саме так воно і є. А чимало є й під самим нашим носом інших замків і панів, які нам зла зичать. За три кроки від нас, у Дєвіні, сидить і щодня погрожує пан Петер з Вартенберка. За шість миль звідси є Ральско, а в Ральско сидить пан Ян з Вартенберка на прізвисько Худоба...

- З Богушем з Коване, паном на Фридштейні, ви вже познайомилися, - додав Чапек. - Знаєте, що він може. А є й інші...

- Та є, є, - буркнув Колюх. - Ми утримуємо, що правда, те правда, найважливіші замки: Вартенберк, Ліп’є, Чеський Дуб, Ділу під Бездезом, ну, і Міхаловіце. Але більшу частину торгового шляху все ще контролюють папісти і німці. Пани фон Дона сидять у замках Фплькенберг і Графенштейн. У Хаммерштейні бургграфом є Мікулаш Дахс, клієнт лужицьких Біберштайнів. У замку Роймунд зачаївся старий розбійник Ганс Фольч, згожелецький найманець. У Тольштейні - брати Ян і Генрик Берки з Дубе...