Слава ЗСУ!

- Спочатку одна річ, метре Рупілію, - сказав Рейневан, погладжуючи окуття оправи “Енхірідіона” папи Лева. - Я пробрався в Троски, щоб...

- Я знаю, навіщо ти сюди пробрався, - перебив чарівник. - Ми вже на цю тему встигли із Самсоном трохи побалакати. І дещо вже знаємо.

- Це правда, - велет відповів усмішкою на Рейневанів погляд. - Дещо вже знаємо. Не все. Але деякий прогрес є.

- Йшлося не про деякий прогрес, - закусив губу Рейневан, - а про те, щоб знайти спосіб остаточно розв’язати проблему. Тобі саме час, казав ти, Самсоне, повернутися до себе. Ти просив, щоб я доклав зусиль. А тепер, коли можливість на відстані простягнутої руки перед нами...

- Ти не слухав? - знову не дав йому докінчити Рупілій. - Я сказав, що ми розмовляли. Що дещо вже знаємо. Але простягати руку все ще нема до чого, на жаль. Тимчасово.

- Ми вже трохи знаємо, У Празі Самсоном займався Вінцентій Акслебен. Він усе-таки майстер над майстрами. Він стверджував, що йдеться про астральне тіло. І периспріт. Периспріт... Гм... Позитивно блукаючий.

- Блукаючий периспріт, - скривився Рупілій. - Ну-ну. Воістину, видно майстра по гіпотезі. А чи пояснив вам принаймні майстер над майстрами, про що тут насправді йдеться?

* * *

Що таке периспріт, знав кожен, хто мав контакт з магією і таємним знанням. Бодай побіжний. Кожного адепта езотеричних наук на самому початку навчання пригощали довгим, заплутаним і в надзвичайно недоступній формі викладеним умовиводом, що стосувався конструкції людського буття. Людина, випливало з умовиводу, складається з фізичного аспекту, себто матеріального тіла, за допомогою якого вона взаємодіє із зовнішнім матеріальним світом, який її оточує. Людина має також душу, збудовану з безсмертного ефіру. Існує також щось, що пов’язує і сполучає душу і тіло, що є посередником між душею і тілом, - це флюїдне тіло, відоме як периспріт, і так далі, і тому подібне.

Хоча ця справа, - принаймні на перший погляд, - здавалася простою, важко було знайти двох магів, які мали би єдину думку стосовно периспріту. Сварилися щодо того, чи периспріт більш примітивний, чи більш ефірний, тобто, згідно зі Смарагдовою Таблицею, більш тонкий чи більш щільний. Не було єдності в тому, чи периспріт постійний, чи змінний. Як і щодо того, на що периспріт справді має вплив, а на що - ні.

Існувала теорія, яка приписувала периспріту просто колосальні роль і можливості. Згідно з нею, від периспріту, який є за природою зв’язкою між матеріальним тілом і ефірною душею, залежить як сила, так і якість цього зв’язку. Іншими словами, він дає тілу більше або менше душі. А периспріт периспріту не рівня. Одних він наділяє славнозвісним “великим духом” і робить їх митцями. Іншим надає великі аналітичні здібності й чинить із них науковців або винахідників. Ще інших, забезпечуючи їм владу над душами, робить вождями і державними діячами. Вибраним дозволяє побачити невидиме, зазирнути в безодні астральних буттів, перетворюючи їх на великих магів, спіритистів, пророків і ясновидців. А ще інші хоч і мають душу, але периспріт їм на неї так поскупився, що все, що вони можуть, - це сидіти в корчмі та пити одне пиво за другим.

Про все це, як було сказано, Рейневан знав давно, це були елементарні знання. Однак після проведеного в Празі обстеження Самсона Акслебен вжив означення “позитивний” і “блукаючий периспріт”, а вони вже належали до вищої школи, і маги “Архангела” пояснили їх Рейневанові тільки трохи згодом. Річ у тім, що зв’язок периспріту з душею був, згідно з більшістю теорій, нерозривним, а зв’язок із тілом - ні. Периспріт, як стверджувалося, може в будь-який момент вирішити, що зв’язок душі з цим тілом йому не підходить. І розірвати зв’язок. Зазвичай, як стверджувалося, периспріт робить це у власне той момент, в який зв’язок виникає, тобто одразу після народження або в перші тижні життя дитини - тому така велика дитяча смертність. Розриваючи зв’язок, периспріт звільняє душу й разом із нею переходить в ефірну сферу, астральну, і залишається там навіки, будучи, - як і сама душа - неприхильним до матеріального світу, негативно щодо нього налаштованим. Однак трапляється, стверджували, що периспріту вдається відокремитися не тільки від тіла, а й від душі. Так стається тоді, коли периспріт, на відміну від душі, налаштований до світу матерії позитивно. Такий периспріт блукає тоді в своєрідній “смузі сутінків” між матеріальним й астральним світом, очікуючи можливості сполучити якесь незайняте тіло з якоюсь тимчасово не прилаштованою душею. Самсон у своїй теперішній духовно-тілесній формі є типовим прикладом такого сполучення.