Слава ЗСУ!

- Справді?

- На жаль, так, - голіард проникливо подивився на нього, майже прошив поглядом. - Особливо ж Ян, зембицький князь, - це трохи зависоко, як на тебе. Я знаю, що він заграбав твій маєток, я бачив, як він змарнував сукновальню пана Петра. І досить багато знаю про обставини смерті Аделі Стерчевої, щоб здогадатися, які в тебе наміри. І раджу: облиш їх. Для князя Яна твоя помста - це, вибач за порівняння, так, якби пес на сонце гавкав.

- Надто поспішні висновки, - Рейневан вихилив кубок вина, яке й справді було трохи засильно розведене водою. - Надто поспішні, Тибальде. А може, в мене у Шльонську інші завдання та справи, інша місія? Ти хотів би мене від цього відмовити? Ти? Після того, що я бачив сьогодні на нємчинському ринку? Мамун зареготав.

- А гарно було, га? - вишкірив він нерівні зуби. - Гасали в юрмі, як лягаві, крутилися, чисто тобі гівно в ополонці...

- Така робота, - Тибальд Раабе був серйозніший. - Агітація - важлива річ. А Малевольт, як ти бачив, співпрацює зі мною, допомагає мені. Підтримує нашу справу. Поділяє переконання.

- О! - зацікавився Рейневан. - У питанні вчень Вікліфа і Гуса? Ліквідації верховенства папи? Причастя sub utraque specie та модифікації богослужіння? Необхідності реформи Церкви?

- Ні, - перебив мамун. - Нічого такого. Я не ідіот, а тільки ідіот може вірити, що вашу Церкву можна реформувати. Однак я підтримую будь-які революційні рухи та пориви. Бо мета - ніщо, а рух - усе. Треба зрушити з фундаменту будівлю світу. Викликати хаос і сум’яття! Анархія - мати порядку, курва мать. Хай упаде старий порядок, нехай згорить дощенту! А на дні попелу залишиться іскристий діамант, зоря вічної перемоги!188

- Розумію!

- Якраз. Корчмарю! Вина!

* * *

Корчмар, як на диво, очевидно, взяв близько до серця Мале-вольтові шпильки, бо почав подавати не настільки розведене вино. Результату не довелося довго чекати - мамун, який вдавав із себе жмудина, захропів, спершись об стіну. Позаяк же й корчма опустіла, Рейневан вирішив, що настав час порозмовляти відверто.

- Мені потрібне місце, де я міг би сховатися, Тибальде. Причому радше на тривалий час, ніж на короткий. До Wynachten189. Може, довше.

Тибальд Раабе запитально підняв брови, тож Рейневан, не чекаючи більш промовистого спонукання, переказав йому те, що сталося в Цєпловодах. Не оминаючи подробиць.

- Ти маєш у Шльонську численних ворогів, - узагальнив, не відкривши нічого нового, голіард. - На твоєму місці я б не переховувався, а драпав звідси, де і перець не росте. А принаймні до Чехії. Ти не розглядав таку концепцію?

- Я повинен... гм-м... залишитися, - Рейневан сховав очі, не дуже впевнений щодо того, як багато йому дозволено відкрити.

Але Тибальд Раабе був усе-таки стріляний горобець.

- Розумію, - багатозначно підморгнув він. - Маємо накази, га? Я знав, що Неплах зуміє тебе використати. Сподівався цього. Сподівався цього й Урбан Горн. Горн теж здогадується, про що в цьому всьому йдеться.

- А про що йдеться, якщо можна запитати?

- Про Фогельзанг.