Слава ЗСУ!

- Я до відьом не поїду.

- Тобі ж гірше, і чорт з тобою. А я поїду, поїм бігосу... Гм-м... А найважливіше - привезу компоненти для заклинання... Я скоро повернуся, візьмемося до діла. Щоб не витрачати часу, накресли тут на підлозі Схеву.

- Тобто Четверту Пентаграму Венери?

- Бачу, ти тямиш у справі. інскрипції також знаєш?

- Елогім і Ель Гебіль гебрейським письмом, Схії, Елі, Аїб абеткою малахімів.

- Браво. Добре, я поїхав. Чекай мене... Що у нас сьогодні за день?

- Двадцять восьме листопада. П’ятниця перед першою неділею адвенту.

- От у неділю мене і чекай.

* * *

Мамун дотримав слова й терміну. Тридцятого листопада, у першу неділю адвенту, з’явився, причому з самого ранку. Він відразу взявся до діла. Критично оглянув накреслену Рейневаном пентаграму, перевірив інскрипції, кивком дав знати, що все, на його погляд, правильно. Поставив і запалив у кутах свічки з червоного воску, витрусив із торби компоненти, переважно пучки трав. Прикріпив на тринозі малесеньку залізну мисочку.

- Я думав, - не витримав Рейневан, - що ти скористаєшся магією Старшого Народу. Вашою власною.

- Я скористаюся нею.

- Але ж Четверта пентаграма Венери - це канон магії людей.

- А звідки, як ти думаєш, - випростався Малевольт, - люди взяли свої магічні канони? Винайшли їх?

- А проте...

- А проте, - перебив мамун, насипаючи в мисочку сіль, трави і порошки, - ми поєднаємо те, що треба, з тим, що треба. Людські Таємні Знання мені також відомі. Я навчався.

- Де? Як?

- У Болонії і в Павії. А як? Нормально. А ти що думав? Ага, розумію. Мій вигляд. Тебе це дивує, га? Ну, то я тобі скажу: хто дуже хоче, той доскоче. Головне - мислити позитивно.

- Дочекаємося ще й того, - зітхнув Рейневан, - що в університети почнуть приймати дівчат...

- Тут ти дрібку перебільшуєш, - кисло оцінив мамун. - Дівчат в універах ми не дочекаємося, хоч би й сто років чекали. А шкода, щиро кажучи. Але баста, досить фантазувати, берімося до конкретних речей... До біса... Десь подівся мій флакончик із кров’ю... О, знайшовся.

- Кров? Малевольте? Чорна магія? Навіщо?

- Для захисту. Перш ніж почнемо Схеву, треба захиститися.

- Від чого?

- А як по-твоєму? Від загрози!

- Якої?

- Входячи в астрал і торкаючись ефіру, - терпляче, як дитині, пояснив мамун, - ми ризикуємо. Відкриваємося. Стаємо легкою ціллю для malocchio, лихого ока. Не можна входити в астрал без підстрахування. Я навчився цього в Ломбардії, в дівчат зі Стрегерії. Починаймо, шкода часу. Повторюй за мною.

На сході Самаель, Габріель, Віонарай,

На заході Анаель, Бурхат, Суцератос.

З півночі Аіель, Аквіель, Масагаріель,

З півдня Харсіель, Уріель, Нароміель...

Полум’я свічок пульсувало. Прискав червоний віск.

* * *

Про те, що сховано в катакомбах під костелом Святого Матвія, не знав ніхто, навіть найстарші та найбільш бувалі мешканці Вроцлава. Про те, що знаходиться за якихось пару сажнів під підлогою нефу, не знали навіть хрестоносці з Червоною Зіркою, яким належав цей костел і які щодня по цій підлозі ступали. Якщо точніше: з-поміж хрестоносців секрет знали тільки двоє. Двоє з групи семи госпітальєрів, які служили Стінолазові та були його інформаторами. Ці двоє втаємничених знали прихований вхід, знали магічний пароль, за яким цей вхід відкривався. Обидва, будучи адептами таємних знань, знали і Таїни. Їхнім завданням було підтримувати occultum у порядку й асистувати Стінолазові - як аколіти194 - під час вівісекцій, некромантських дослідів та демонічних кон’юрацій.