Слава ЗСУ!

Шарлей зітхнув.

- Ми ж не відсиджуємося, - спокійно нагадав він. - Боремося. Ти робиш кар’єру в медицині та в розвідці. Я в Таборі просуваюся у військовій ієрархії і тихцем збираю здобич. Уже чимало назбирав. Ми вже кілька разів на службі в Чаші втекли від кістлявої прямо з-під коси. І далі нічого, ми весь час тільки випробовуємо удачу, всліпу пхаємося з афери в аферу, і кожна наступна гірша за попередню. Саме час серйозно порозмовляти з Флютиком і Прокопом. Нехай тепер молодші важать життям у полі й в першій лінії, а ми вже заслужили на відпочинок, зробили досить, щоб могти решту війни ліниво пролежати sub tegmine fagi203. Можливо, ми повинні за наші заслуги отримати тепленькі штабні стільці. Штабні стільці, Рейнмаре, крім того, що вони зручні та вигідні, мають ще одну неоціненну перевагу. Коли все почне хитатися, сипатися й розпадатися, з таких стільців легко скочити навтьоки. І чимало тоді можна із собою забрати...

- А що це має почати хитатися й розпадатися? - нахмурився Рейневан. - Перед нами перемога! Чаша затріумфує, настане справжнє Regnum Dei204! За це ми боремося!

- Алілуя, - підсумував Шарлей. - Важко з тобою розмовляти, хлопче. Тому відмовлюся від аргументів і закінчу розмову короткою діловою пропозицією. Ти слухаєш?

- Слухаю.

Самсон розплющив очі й підняв голову на знак того, що він теж слухає.

- Тікаймо звідси, - спокійно сказав Шарлей. - До Константинополя.

- Куди?

- До Константинополя, - цілком серйозним голосом повторив демерит. - Це таке велике місто над Босфором. Перлина та столиця візантійської держави...

- Я знаю, що таке Константинополь і де він розташований, - терпляче перебив Рейневан. - Я питав, навіщо нам туди їхати.

- Щоб там жити.

- А чого б це нам треба було там жити?

- Рейнмаре, Рейнмаре, - Шарлей подивився на нього з жалістю. - Константинополь! Не розумієш? Великий світ, велика культура. Розкішне життя, розкішне місце для життя. Ти лікар. Ми купили б тобі ятрею205 поблизу іподрому, невдовзі ти прославився би як спеціаліст з жіночих хвороб. Самсона ми б упхнули у гвардію василевса. Я, з огляду на вразливу натуру, яка не зносить навантажень, не займався би взагалі нічим... крім медитації, азартних ігор та при нагоді дрібного шахрайства. Після обіду ми б ходили до Хагія Софія206 помолитися за більші прибутки, гуляли би по Месі207, тішили очі виглядом вітрил на Мармуровому морі. У якійсь із таверн над Золотим Рогом їли би пілав з баранини та смажених восьминогів, щедро запиваючи їх вином з прянощами. Жити не вмирати! Тільки Константинополь, хлопці, тільки Візантія! Залишмо, кажу вам, за спиною Європу цю темноту і дикість, струсімо цей гидотний пил з наших сандалій. Їдьмо туди, де тепло, сито й блаженно, де культура та цивілізація. До Візантії! До Константинополя, міста над містами!

- Їхати на чужину? - Рейневан знав, що демерит жартує, але підтримав гру. - Покинути землю батьків і дідів? Шарлею? А де патріотизм?

- Там, - Шарлей непристойним жестом показав де. - Я - людина світова. Patria mea totus hic mundus est208.

- Іншими словами, - не здавався Рейневан, - ibi patria, ubi bene209. Філософія, яка годиться для вагабонда або цигана. Ти маєш батьківщину, адже в тебе був батько. І ти нічого не виніс з батьківського дому? Ніяких наук?