Слава ЗСУ!

Привітальним вигукам не було кінця, радість зустрічі та ейфорія охопили всіх. Невдовзі Ян Краловець з Градка стискав правицю Прокопа Голого, Прокупек обціловував кудлаті щоки Маркольта, Ян Змрзлік зі Свойшина плескав по залізному наплічнику Матея Салаву з Ліпи, а Ярослав з Буковини стогнав у могутніх обіймах Яна Колди з Жампаха. Урбан Горн обіймав Рейневана, Жехорс - Дросселльбарта. Ціпники та стрільці Сиріток віталися з таборитськими списниками, сланські суличники і німбурзькі сокирники стискали хрудимських арбалетників. Віталися їздові бойових возів, брудно при цьому матюкаючись, як-то воно в них прийнято.

Вітер шарпав хоругви, що майоріли одна біля одної, - біля Veritas vincit, облатки й тернового вінця Табора розвівався Пелікан Сиріток, який впускав краплі крові до золотої Чаші. Божі воїни кричали “віват!”, підкидали вгору шапки та шоломи.

А в тлі палало й пускало клуби чорного диму місто Рихбах, підпалене таборитами, покинуте до того охопленими панікою мешканцями.

Прокоп, усе ще тримаючи руку на плечі Яна Краловця, з повною задоволення усмішкою дивився на армію, яка формувалася. Тепер, вкупі, вона налічувала понад тисячу кінних, більше ніж десять тисяч піхоти і триста нашпигованих артилерією бойових возів. Він знав, що у всьому Шльонську нема нікого, хто був би здатний устояти проти цієї сили в полі. Сілезцям залишалися тільки міські стіни. Або - як мешканцям Рихбаха - втеча в ліси.

-Виступаємо! - крикнув він до гейтманів. - Готуватися до походу! На Вроцлав!

- На Вроцлав! - підхопив Ярослав з Буковини. - На єпископа Конрада! Виступаємо-о-о!

- Сьогодні Великдень! - гукнув Краловець. - Festum festorum264! Христос воскрес! Воістину воскрес!

- Resurrexit sicut dixit! - підхопив Прокупек. - Алілуя!

- Алілуя! Заспіваймо Богу, браття!

З горлянок сирітських ціпників і таборитських списників вирвалася і вдарила аж під небеса громова пісня. Тут-таки їм за-вторували могутніми голосами суличники з Хрудима, павезники з Німбурга, арбалетники із Шаного.

Buóh všemohúci

Vstal z mrtvých žádúci!

Chvalmež Boha s veselim,

To nám všĕm Pismo veli!

Kyrieleison!

Вирушаючи в похід, пісню підхопили списники Зигмунта з Вранова, панцирні Змрзліка, після них їздові бойових возів, легка кіннота Колди з Жампаха, вершники Салави, моравці Товачовського. На кінці, в ар’єргарді, їхали з гучним співом на устах поляки Пухали.

Chrystus Pan wstal z martwych,

Po Swych mękach twardych,

Stąd mamy pociech wiele,

Chrystus nasze wesele!

Zmiluj się, Panie!

Пилюка здійнялася хмарою над вроцлавським трактом. Залишаючи позаду догораючий Рихбах, таборитсько-сирітська армія Прокопа Голого йшла на північ. У бік закутаної хмарами Шленжі, що темніла на горизонті.

Jezukriste, vstal si

nám na přiklad dal si,

že nám z mrtvých vstàti,