Слава ЗСУ!

Залізнооокий ксьондз знав, звичайно ж, про що йдеться. Він знав про напад на монастир цистерціанців у Кшешові, вчинений Цеттріцом улітку минулого року. З реготу збройних за столом він дійшов висновку, що вони теж брали участь у грабежі. Можливо, він занадто уважно приглядався, можливо, щось було в його обличчі, бо володар Шварцвальдау раптом випростався і гупнув кулаком у поручень крісла.

- Кшешовський абат спалив мені трьох робітників! - заревів так, що не посоромився б навіть тур із герба. - Проти моєї волі вчинив! Посварився зі мною, курва його, хоч я його попереджав, що це йому так не обійдеться! Без пояснення звинуватив трьох робітників у сприянні гуситам, послав на вогнище! А все для того, щоби до мене зневагу виявити! Думав, що я не наважуся, що в мене сил нема, щоб на монастир вдарити! То я йому й показав, де раки зимують!

- Показ, - ксьондз знову підняв очі, - відбувся, наскільки я пам’ятаю, за допомогою і за участю трутновських Сиріток під проводом Яна Баштіна з Поростле.

Лицар нахилився, просвердлив його поглядом.

- Та хто ж ти, попе?

- Не здогадуєтеся?

- Здогадуюся, це правда, - сплюнув Цеттріц. - Правда й те, що абата я навчив добрих звичаїв з вашою неоціненною гуситською допомогою. Але чи це робить мене гуситом? Я причастя приймаю в католицький спосіб, вірю в чистилище, а в потребі закликаю святих. Я не маю з вами нічого спільного.

- За винятком здобичі, награбованої в Кшешові, поділеної пів на пів із Баштіном. Коні, корови, свині, готівка золотом і сріблом, вино, літургійний посуд... Сподіваєтеся, пане, що єпископ Конрад відпустить вам ці гріхи взамін за звичайного собі голіарда?

- Надто відважно, - Цеттріц примружив очі, - ти тут поводишся. Гляди! Бо ще й тебе додам до рахунку. Ой і зрадів би тобі єпископ, зрадів би... Та я бачу, що ти пройда, а не якийсь собі тюхтій. Але ні голосу, ні очей не піднімай. Перед лицарем стоїш! Перед паном!

- Я знаю. І пропоную лицарський спосіб полагодити справу. Гідний викуп за зброєносця - десять кіп грошей. Голіард не є вищим, ніж зброєносець. Заплачу за нього.

Цеттріц подивився на бургманів, а ті, наче за командою, по-вовчому вишкірили зуби.

- Ти привіз сюди срібло? Воно в тебе у в’юках, так? А кінь у стайні? У моїй стайні? В моєму замку?

- Саме так, - у залізноокого не здригнулася повіка. - У вашій стайні, у вашому замку. Але ви не дали мені закінчити. Я дам вам за голіарда Тибальда ще щось.

- І що ж це таке, мені цікаво?

- Гарантію. Коли Божі воїни прийдуть у Шльонськ, а це станеться швидко, коли палитимуть тут усе до голої землі, нічого поганого не станеться ні вашій стайні, ні вашому замку, ні майну ваших підданих. Ми з принципу не палимо маєтки прихильних до нас людей. А тим більше - союзників.

Тривалий час було тихо. Так тихо, що було чути, як чухаються блошливі хорти.

- Усі геть! - раптом заревів на свою свиту лицар. - Raus!117 Гетьте! Усі! Зараз же!

- Стосовно союзу і дружби, - озвався, коли вони лишилися самі, Герман Цеттріц Молодший, пан на Шварцвальдау. - Стосовно майбутньої співпраці... Майбутньої спільної боротьби і братства по зброї... І поділу здобичі, природно... Чи можемо ми, брате чеху, обговорити деталі?