Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Божі воїни

* * *

Відразу ж за брамою вони пришпорили коней, погнали галопом. Небо на заході темніло, навіть чорніло. Вихор завивав і свистів у кронах ялиць, зривав сухе листя з дубів і грабів.

- Пане Влк!

- Що?

- Дякую! Дякую за звільнення!

Залізноокий ксьондз обернувся в сідлі.

- Ти мені потрібний, Тибальде Раабе. Мені потрібна інформація.

- Розумію.

- Сумніваюся. Ага, Раабе, іще одне.

- Слухаю, пане Влк.

- Ніколи більше не вимовляй уголос мого прізвища.

* * *

Село, певно, лежало прямісінько на шляху загонів Башті-на з Поростле, які після минулорічного нападу на кшешівський монастир грабували землі між Ландесгутом і Валбжихом. Чимось, певно, це село мусило гуситам не догодити, бо від нього залишилася чорна випалена земля, з якої тільки де-не-де щось стирчало. Небагато залишилося і з місцевого костелика - якраз стільки, щоби можна було розпізнати, що це був костелик. Єдине, що вціліло, - це придорожній хрест і розташований за згарищем храму цвинтар, захований у вільшанику.

Вітер дув, чесав покриті лісами схили гір, затягував небо чорно-синьою паволокою хмар.

Залізноокий ксьондз притримав коня, обернувся, зачекав, поки під’їде Тибальд Раабе.

- Злазь, - сухо сказав він. - Я казав, що ти повинен надати мені деяку інформацію. Тут і зараз.

- Тут? На цьому зловісному урочищі? Якраз коло цвинтаря? В сутінки? Під голим небом, з якого ось-ось вперіщить? Не можемо поговорити в корчмі, за пивом?

- Я вже і так достатньо через тебе розконспірувався. Не хочу, щоби мене з тобою бачили. І пов’язували. Тому...

Він урвав, побачивши, як очі голіарда розширюються від жаху.

Перш за все вони побачили вибух чорного птаства, яке зірвалося з заростей, що оточували цвинтар. А тоді побачили танцівників.

Один за одним, рядочком, тримаючись за руки, виходили з-за цвинтарного муру скелети, витанцьовуючи в диких і гротескних стрибках. Декотрі голі, декотрі без деяких частин, декотрі прикрашені порваними рештками саванів - вони танцювали, вихитуючись і високо підкидаючи костисті ступні, голінні та стегнові кістки, ритмічно клацаючи при цьому щербатими щелепами. Вітер вив, завивав як проклятий, свистів між ребрами і в тазових кістках, виграв на черепах, немов на окаринах.

- Totentanz... - зітхнув Тибальд Раабе. - Danse macabre118...

Хоровод кістяків тричі обійшов цвинтар, потім, усе ще тримаючись за руки, скелети рушили у ліс на схилі, все ще пританцьовуючим кроком, виконуючи різні па. Вони йшли, з підскоками і торохкотінням, у заметілі листя, в завірюсі попелу, що здіймався з пожарища. Хмари чорного птаства супроводжували їх весь час. Навіть тоді, коли жахливі танцівники зникли в гущавині, птахи, які кружляли понад верхівками дерев, позначали шлях їхньої процесії.

- Знак, - пробелькотів голіард. - Лиха прикмета! Прийде зараза... Або війна...

- Або і те, й інше, - знизав плечима залізноокий. - Виходить, хіліасти не помилялися. Цей світ не має шансів проіснувати до кінця другого тисячоліття, загибель, судячи з усіх видимих знаків, спіткає його набагато раніше. Я б навіть сказав, скоро. Скоріше ходімо, Тибальде. Я передумав. Пошукаймо все-таки якогось постоялого двору. Десь якнайдалі звідсіля.

Попередня
-= 65 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Buriakvova 04.04.2015

Менш цікаво ніж вежа блазнів через різькі скачки по часу та мало деталів. А магії якось забагато. Читати можна, сюжет захопливий


Додати коментар