Слава ЗСУ!

- А ви, - підсів до них Шарлей, якому, видно, набридла гра, - про бабів, як завжди?

- Я даю твоєму приятелеві, - відрізав Беренгар Таулер, - коротку лекцію історії.

- Тоді я й сам охоче послухаю.

- Для Жижки, - відкашлявся Таулер, - пікарти не переставали бути більмом на оці. Проти Чехії готувалися хрестові походи, католицька пропаганда роздмухувала питання пікартського сектанства, й адаміти були для неї просто вимріяною темою. Невдовзі в усій Європі повірили, що всі чехи як один ходять голими і трахаються один з одним відповідно до вчення Яна Гуса. Перед лицем загрози хрестових походів анархія в лавах могла виявитися згубною, а пікарти, що й казати, все ще мали в Таборі тихих прихильників. Наприкінці березня 1421 року Жижка завдав збройного удару по комуні Каніша. Частину сектантів вирізали, частину, в тому числі самого Каніша, зловили. Усіх, кого зловили, спалили живцем. Це сталося в селі Клокоти, у вівторок перед святим Георгієм. Місце було вибрано невипадково. Клокоти розташовані біля самого Табора, за стратою можна було спостерігати з його мурів. Жижка давав Табору попередження...

Він обірвав, подивився в кут, на Самсона Медка.

- Ну він і стругає той кілок, - зітхнув він. - Аж стружки летять... А хіба безпечно давати ідіотові ножа? Чи він собі часом руки не відріже?

- Нема чого боятися, - Рейневан уже звик до таких запитань. -Він, усупереч тому, що може здаватися, надзвичайно уважний. Продовжуй, брате Беренгаре. Що було далі?

- По черзі розправлялися з іншими сектантами, поки не залишилася тільки одна група: комуна Буріана. Вони переховувалися в лісах над річкою Нежаркою. Це була страшна банда, найрадикальніші з радикалів, абсолютно сфанатілі й переконані у своєму божественному посланництві. Вони взялися нападати на навколишні села й поселення - начебто для того, щоб “навертати”. Насправді ж вони вбивали, грабували, палили, знущалися, чинили неймовірні звірства. Не боялися нікого. Буріан, їхній вождь, якого, як раніше Каніша, уже офіційно титулували “Ісусом” і “сином Божим”, ручався їм, що як вибранці вони недоторканні та безсмертні, що жодне лезо їх не візьме і жодна зброя не може поранити. Він оточував себе гаремом з двадцяти з чимось жінок і дівчат. Врешті-решт він дійшов до того, що...

- Ну?

- Почав давати причастя... Гм-м... Шляхом... fellatio. Гарне таїнство, хіба ні? Але швидкими кроками наближався кінець пікартського інтермецо, Жижка вже навис над ними, як яструб. У жовтні він вистежив їх й оточив. Адаміти Буріана чинили запеклий опір, билися, кажуть, як чорти. Їх вирізали, а десь зо півсотні взяли живими. Усі згоріли на багаттях. Половину становили жінки, більшість із них були вагітні. До них поставилися милосердно: адамітів, перш ніж спалити, взяли на страшні муки. Адаміток спалили без тортур.

- Усіх?

- Та де ж, - вставив зі сласною усмішечкою Амадей Бата.

- Кількох, - покивав головою Беренгар Таулер, - залишили. Під великим секретом, старанно приховавши це від Жижки. Про сексуальну свободу адамітів уже тоді говорилося дуже багато. Адамітки, говорив поголос, полюбляють роздягатися догола, а якщо йдеться про ці справи, то просто обожнюють оргії, особливо в групах, ніщо не приносить їм більшого задоволення, ніж групова втіха, кілька на одну. Ну а якщо вже вони так це люблять...