Слава ЗСУ!

- Стоп, це мій сон, яке чавкання? - сказав сам собі Льоллі і відкрив очі.

Прямо над ним стояла Боллі, очі її були закриті і вона з превеликим задоволенням щось жувала.

- Так вона ще спить - сказав сам собі Льоллі - Ага, і що це їй таке сниться, напевно її улюблені шоколадки. Боллі - сказав він тихенько - Яка смачна у тебе шоколадка.

- Угу - не припиняючи жувати і не прокидаючись відповіла Боллі.

- Просто неймовірний смак! - додав Льоллі.

- Угу - так само відповіла Боллі.

- Шоколадка зі смаком пересоленого гарбуза - вже зовсім серйозним голосом сказав Льоллі.

- Уг-г-г - почулося спершу у відповідь.

- Птф-у-у, яка гидота, птф-у-у - сказала Боллі і вдруге вже насправді сплюнула слину і влучила в обличчя брата, який от-от збирався зареготати з неї, та отримавши таку відповідь зніяковів і закліпав очима.

Боллі завмерла над Льоллі, дивилася на нього і пробувала збагнути, що ж такого відбулося.

Десь через хвилину Льоллі обтер обличчя і з посмішкою сказав:

- Може досить з тебе солодощів, Боллі - відразу ж після цих слів обоє зареготали і ще хвилин п’ять не могли заспокоїтися.

Врешті, Льоллі сказав:

- Ну все, досить, потрібно повертатись додому. Школу, я так розумію, ми проспали в прямому сенсі цього слова. До речі, а ти запам’ятала про що, там говорив отой носатий. Здається, він щось натякав про світ людей, про гори Карпати і якусь чарівну печеру, куди влетів він орлом, вилетів сніговиком.

- Ох і влетить нам від Мами, коли дізнається - сказала про себе Боллі - Краще полетимо, так буде швидше і навпростець.

Вони взялись копитами і замахав швидко-прешвидко крилами злетіли в повітря. Чарівні Корівки можуть і вміють літати, але роблять це в крайніх випадках, або коли поспішають кудись, або коли дойти пішки не можливо. Ось і наші герої вирішили полетіти, адже вони не хотіли запізнитися на вечерю. І вже майже підлітаючи до дому вдалині вони побачили свою маму, яка поверталася з роботи.

Льоллі і Боллі вирішили мамі нічого не розповідати і поводитись як зазвичай. Вони майже влетіли в самі двері і Боллі відразу ж побігла до холодильника, щоб дістати їжу і відкривши дверцята закричала:

- О Свята Корівка!

- Що таке? - розгублено запитав Льоллі.

- Ти тільки подивися на це! Я такого страшного і не бачила! Де вся їжа?! Наша їжа вся пропала! - здивовано говорила Боллі.

- А може це її той орел Коля з’їв? - невпевнено додав Льоллі.

- Не знаю, ой що буде? -сказала Боллі і закривши холодильник відійшла в сторону.В цей момент додому зайшла мама і відразу ж сказала:

- Що, не запам’ятали дорогу?

- Так, повернули не туди - врятувала свого брата Боллі, він зовсім не вмів брехати. Діти здогадалися, що мама бачила, як вони прилетіли.

Потім, мама сказала:

- Час їсти. Мийте копита і сідайте за стіл. Корівки побігли до ванни виконувати “наказ” і не встигли вони і копитом стукнути, як їхня мама повторила слова Боллі: