Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Чарлі і шоколадна фабрика

Та минуло три дні - і все дарма. Це було жахіття! Моя Веручечка з кожним днем сум-нішала й сумнішала і, коли я вертався додому, кричала на мене: «Де мій Золотий квиток! Я хочу Золотий квиток!» Вона годинами лежала на підлозі, хвицяла ногами й страшенно лементувала. Я не міг дивитись, як страждає моя дівчинка, тому поклявся не припиняти пошуків, доки не здобуду те, що вона забажала. І раптом... на четвертий день увечері одна моя робітниця закричала: «Я знайшла! Золотий квиток!» А я звелів: «Давай сюди, швидко!» [40]

Вона віддала, а я побіг додому й віддав його моїй любій Веруці, і ось вона знову усміхнена, а вся наша родина знову щаслива».

- Ця ще гірша за того товстуна, - скривилася бабуся Джозефіна.

- їй треба надавати добрячих ляпанців, - додала бабуня Джорджина.

- Дідуню, мені здається, що батько дівчинки зробив не дуже чесно, - пробурмотів Чарлі.

- Він її розбещує, - відповів дідунь Джо. - А коли дитину так панькати, то нічого доброго не вийде. Запам'ятай, Чарлі, мої слова.

- Іди спати, синку, - озвалася мати Чарлі. - Завтра твій день народження, не забувай. Я сподіваюся, що ти встанеш раненько, щоб розгорнути дарунок.

- Батончик «Вонка»! - зрадів Чарлі. - Це буде батончик «Вонка», правда?

- Так, синку, - зізналася матуся. - Звичайно.[41]

- Ох, як було б чудово, якби я знайшов там третій Золотий квиток! - розмріявся Чарлі.

- Завтра, як отримаєш дарунок, заходь сюди, - попросив дідунь Джо. -Тоді ми всі побачимо, як ти знімаєш обгортку.

Розділ 7. День народження Чарлі

- З днем народження! - голосно привітали Чарлі четверо стареньких, коли він на другий день уранці зайшов до них у кімнату.

Чарлі нервово всміхнувся й сів на краєчок ліжка. Обома руками він дуже обережно тримав свій дарунок, свій єдиний дарунок. На обгортці було написано: «Високочудесний зефірмелад Вонки». [43]

Четверо стареньких, по двоє з кожного кінця ліжка, підперлися подушками і з хвилюванням дивилися на солодкий батончик у руках Чарлі.

Пан і пані Бакети теж зайшли й зупинилися біля ліжка, дивлячись на Чарлі.

У кімнаті запала тиша. Усі тепер чекали, коли Чарлі почне розгортати дарунок. Чарлі поглянув на батончик. Повільно, з любов'ю, погладжував його пальцями, і блискуча паперова обгортка легенько похрускувала в принишклій кімнаті.

А тоді пані Бакет лагідно сказала:

- Не переживай, синку, якщо не знайдеш під обгорткою того, що шукаєш. Не сподівайся, що тобі аж так пощастить.

- Це правда, - погодився пан Бакет. Чарлі нічого не сказав.

- Зрештою, - сказала бабуся Джозефіна, - в цілому світі залишилося всього три квиточки. [44]

- Головне, - додала бабуня Джорджина, - хоч би там як, а солодкий батончик ти маєш.

- «Високочудесний зефірмелад Вонки!» - вигукнув дідусь Джордж. - Це ж найкращий сорт! Тобі дуже сподобається!

- Ага, - прошепотів Чарлі. - Я знаю.

- Забудь про всі ті Золоті квитки і поласуй батончиком, - заохотив дідунь Джо. - Чого чекаєш?

Усі вони знали, що смішно було сподіватися знайти чарівний квиток у жалюгідному маленькому батончику, тому намагалися лагідно й м'яко підготувати Чарлі до розчарування. Але дорослі знали ще одну штуку, а саме: надія, хоч і малесенька, та все ж була.

Вона просто мусила бути.

Цей батончик мав такі самі шанси мати в собі Золотий квиток, як і будь-яка інша цукерка.

І саме тому батьки, дідусі й бабусі були напружені [45] й схвильовані не менше за самого Чарлі, хоч і вдавали, що дуже спокійні.

- Не барися, розгортай, бо спізнишся до школи, - сказав дідунь Джо.

- Скоріше, - додав дідусь Джордж.

- Розгортай, онучку, - попросила бабуня Джорджина. - Розгортай, будь ласка. Бо я нервуюся.

Дуже повільно хлопцеві пальці почали відривати малесенький кутик обгортки.

Старенькі на ліжку понахилялися вперед, витягуючи худі жилаві шиї.

Тоді зненацька, ніби не в змозі стримувати напруження, Чарлі роздер обгортку просто посередині... і йому на коліна впав... світло-коричневий шоколадний батончик.

Там не було й сліду Золотого квитка.

- Ну... от і все! - весело озвався дідунь Джо. - Цього ми й сподівалися.

Чарлі підвів голову. [46]

3 ліжка на нього уважно дивилися чотири лагідні старі обличчя. Він сумно всміхнувся їм кутиком уст, а тоді стенув плечима й про-стяг батончик матері зі словами:

- Нате, мамо, візьміть шматочок. Поділімося. Хай усі покуштують.

- Нізащо! - відмовилася мама. І всі інші запротестували:

- Ні, ні! Нам таке й не снилося! Він увесь твій!

- Будь ласка, - Чарлі благально повернувся до дідуня Джо й запропонував йому батончика.

Попередня
-= 6 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 25.


Останній коментар

Секрет 17:53:28


Каріна 16.01.2019

Дуже цікаво . Мені дуже
сподобалось. Прочитала 3 рази.


Lolka1 28.08.2018

Фігня!!!!!


Додати коментар