Слава ЗСУ!

Їх наздогнала Містле, тягнучи осідланого коня. Щось крикнула, Цирі не зрозуміла слів, але вона зрозуміла на льоту. Вона відпустила плечі Кайлея, зіскочила на землю на повному ходу, підбігла до коня, небезпечно наблизилась до споруд. Містле кинула їй віжки, обернулась і застережно крикнула. Цирі якраз вчасно відвернулась, щоб спритним напівобертом уникнути зрадницького удару списом, який завдав кремезний поселенець, що з’явився з хліва.

Те, що сталось пізніше, впродовж довгого часу переслідувало її у снах. Вона пам’ятала все, кожен рух. Напівоберт, який врятував її від вістря списа, поклав її в ідеальну позицію. Натомість селянин, сильно нахилений вперед, не був у змозі ані відскочити, ані захиститись древком, яке він тримав обіруч. Цирі вдарила плоско, викрутившись у зворотньому напівпіруеті. Ще мить вона бачила відкритий для крику рот на порослому щетиною кількаденного заросту обличчі. Бачила подовжене залисинами чоло, яке було видне вище лінії, над якою шапка чи капелюх зберігали від сонця. А потім все, що вона бачила, затулила фонтануюча кров.

Продовжуючи тримати коня за віжки, а кінь наляканий жахливим виттям, смикнувся, впавши на коліна. Цирі не випустила віжки. Поранений вив і харчав, конвульсивно смикався серед соломи і гною, а кров сикала з нього як з вепра. Вона відчула, як шлунок підійшов їй до горла.

Поряд спинила коня Іскра. Хапаючи віжки тупаючого огиря, вона шарпнула, ставлячи на ноги все ще вчеплену у реміняччя Цирі.

- У сідло! – І риссю!

Цирі, стримуючи нудоту, застрибнула у сідло. На мечі, який вона все ще тримала у долоні, була кров. З зусиллям опанувала прагнення відкинути залізо якнайдалі від себе.

З-поміж халуп з’явилась Містле, рубаючи двох людей. Один зумів втекти, перестрибнувши пліт, а інший, коротко вдарений, впав на коліна, обіруч вхопившись за голову.

Вони обоє з ельфинею рушили в галоп, але за мить спинили коней, піднявшись у стременах, бо з боку млина повертався Ґіселер з іншими Щурами. За ними, додаючи собі відваги криком, біг натовп озброєних осадників.

- За нами! – закричав на ходу Ґіселер. – За нами, Містле! До річки!

Містле, перехилившись на бік, стягнула віжки, повернула коня і почвалувала за ним, перестрибуючи низькі плоти. Цирі притулила обличчя до гриви і рушила за нею. Поряд з нею галопувала Іскра. Рух розвивав її гарне темне волосся, відкриваючи мале оздоблене філігранною сережкою загострене вухо.

Поранений Містле самострільник все ще стояв на колінах посеред дороги, коливаючись і обіруч тримаючись за закривавлену голову. Іскра збочила конем, підчвалувала до нього, рубонувши згори мечем, міцно, з усіх сил. Поранений завив. Цирі побачила, як відтяті пальці, наче щепки з розрубаного поліна, порснули в боки, впали на землю наче товсті білі хробаки.

Вона з надзусиллям стримала блювання.

Біля діри у палісаді на них чекали Містле і Кайлей, решта Щурів були вже далеко. Четвірка пішла у рвучкий, протяжний чвал, прогалопувала через річку, розбризкуючи воду, що порскала вище кінських голів. Нахилені, притулені щоками до грив, вони увірвались на піщаний схил, погнали через фіолетову від люпину луку. Іскра, що мала найкращого коня, вирвалась вперед.

Влетіли у ліс, у мокру тінь, між стовбурами буків. Вони наздогнали Ґіселера та інших, але сповільнились тільки на мить. Коли вони проминули ліс і виїхали на верескові поля, пішли знову у чвал. Досить швидко Цирі й Кайлей почали відставати, коні Лапачів були не в змозі іти один в один з гарними, породними верховими Щурів. Цирі мала додатковий клопіт – на великому коні вона ледь дотягувалсь стопами до стремен, а чвалуючи була не спроможною допасувати ремені стремен. Вона вміла їздити без стремен не гірше аніж у стременах, але знала, що у цій позі довго галопу не витримає.

На щастя, по кількох хвилинах Ґіселер сповільнив темп і зупинився назустріч, дозволяючи, щоб вона і Кайлей наздогнали. Цирі перейшла в клус. Скоротити ремені вона не могла, у них бракувало дірок. Не сповільнюючись вона перекинула праву ногу нал сідлом і всілась по-дамськи[45].

Містле, бачачи вершницьку позицію лівчинки, вибухнула сміхом.

- Бачиш, Ґіселере? Вона не тільки акробатка, але й вольтижерка! Ех, Кайлею, звідки ти взяв цю дияволицю?

Іскра, зупинивши свою гарну каштанку, яка була сухою і рвалась до дальшого налопу, під’їхала ближче, напираючи на гречкуватого сивка Цирі. Кінь захрапав і відступив, стрясаючи головою. Цирі нап’яла віжки, відхиляючиь у сідлі.

- Чи ти розумієш, чому ти ще жива, кретинко? – буркнула ельфиня, відгортаючи волосся з чола. – Хлоп, якого ти милосердно пощадила, передчасно звільнив спуск і влучив у коня замість тебе. Інакше б ти мала больт у спині по оперення! Для чого ти носиш того меча?

---

 45 Тобто сіла боком, спустивши обидві ноги. Див. картину Карла Брюллова «Вершниця» або фільм «Лара Кофт: Колиска життя» 2003 р. з Анджеліною Джолі (23 хвилина стрічки) (прим. пер.).