Слава ЗСУ!

- Досить, досить – надув губи Стефан Скеллен. – Я знаю, чому маю слухати це ваше скигління, пане префекте. Але дарма скиглите. Від відданих наказів вас ніхто не звільнив, не сподівайтесь на це. Щурі не Щурі, банди не банди, ви й далі маєте продовжувати пошуки. Всіма доступними засобами, аж до відкликання. Це наказ імператора.

- Ми шукаємо вже два тижні – скривився префект. – Зрештою, я не дуже знаю, кого чи що ми шукаємо, живого, духа, чи голку у копиці сіна. А який результат? Мені тільки декілька людей зникли безвісти, напевно вони вбиті бунтівниками чи розбійниками. Я вам ще раз кажу, пане коронере, якщо ми не знайшли цієї вашої дівчини до цих пір, то вже не знайдемо. Якщо навіть така тут була, у чому я сумніваюсь… Хіба що…

Префект замовк, задумався, дивлячись на коронера з-під лоба.

- Та дівка… Та сьома, яка їздить зі Щурами…

Пугач легковажно махнув рукою, намагаючись, щоб його жест і вираз обличчя виглядали переконливо.

- Ні, пане префекте. Не виглядайте занадто простих рішень. Розкохана напівельфиня чи інша бандитка у парчі це точно не та дівчина, про яку нам йдеться. Це точно не вона. Продовжуйте пошуки. Це наказ.

Префект набурмосився, зиркнув у вікно.

- А з тою бандою – додав вдавано байдужим голосом коронер імператора Емгира, Стефан Скеллеен, прозваний Пугачем – з тими Щурами, чи як їх там… Зробіть з ними порядок, пане префекте. У провінції повинен запанувати лад. Беріться до роботи. Спіймати і повісити, без зволікань і церемоній. Усіх.

- Легко сказати – пробурмотів префект. – Але я зроблю, що в моїх силах, запевніть імператора. Все ж я думаю, що ту сьому дівчину зі Щурів слід для певності живою…

- Ні – перебив Пугач, зважаючи, щоб голос його не зрадив. – Жодних винятків, повісити всіх. Всю сімку. Ми не хочемо більше про них чути. Вже не хочемо чути про них жодного слова.

КІНЕЦЬ ДРУГОГО ТОМУ