Слава ЗСУ!

- Хочеш грушку?

- Ясно, що хочу.

Під стіною група підлітків грала на гроші у бачка. Бачок, тісно обмотаний шворкою, слід було вправним шарпанням, що нагадувало удар батогом, спрямувати у обертовий рух, так, щоб він зробив кола по намальованих крейдою полях. Цирі вигравала у бачка в усіх хлопців зі Скеллі, перемогла також всіх адепток у святині Мелітеле. Вона вже розглядала можливість вступити у гру і позбавлення халамидників не тільки мідяків, але й полатаних штанів, коли її увагу раптом привернули викрики.

На самому кінці шеренги наметів і будок, затиснута під мур і кам’яні сходи, стояла дивна напівкругла загорода, зформована з розіп’ятих на довгих тичках плахт. Поміж двома тичками був вхід, який пильнував високий, рябий чоловік, вбраний у акетон і смугасті штани, вправлені у веслярські чоботи. Перед ним скупчилась групка людей. Після вручення у пригорщу рябого кількох монет, люди по черзі зникали за плахтою. Рябий сховав гроші до чималого гаманця, подзвонив ним і хрипко закричав.

- До мене, добродію! До мене! На власні очі узрите найстрашніше створіння, яке створили боги! Жах і загроза! Живий василіск, отруйний пострах зерріканських пустель, втілений диявол, ненаситний людожер! Людоньки, ви ще не бачили такої потвори! Щойно його спіймали, привезли з-за морів на кораблі! Дивіться, дивіться, на живо, суворого василіска на власні очі, бо такого ніколи й ніде вже більше не побачите! Остання можливість! Тут, у мене, тільки за три п’ятаки! Баби з дітьми по два п’ятаки!

- Ха – промовила Цирі, відриваючи очі від грушок – Василіск? І то живий? Я точно мушу це побачити. До цього часу я бачила тільки малюнки. Ходім, Фабіо.

- Я вже не маю грошей…

- Я маю. Заплачу за тебе. Ходи, сміливіше.

- Належиться шість – рябий подивився на вручені йому до пригорщі мідяки. – Три п’ятаки від людини. Дешевше тільки жінки з дітьми.

- Він – Цирі вказала на Фабіо грушкою – є дитиною. А я бабою.

- Дешевше тільки бабам з дітьми на руках – забурчав рябий. – Ну ж бо, додай ще два п’ятаки, кмітлива панночко, або відійди і пропусти інших. Поспішайте, люди! Ще тільки три місця вільні!

За загородою з запинал товклись міщани, оточуючи тісним колом збите з дошок підвищення, на якому стояла дерев’яна, вкрита килимом клітка. Впустивши бракуючих до комплекту глядачів, рябий застрибнув на поміст, взяв довгу тичку і скинув нею килим. Повіяло падлом і гидким смородом гада. Глядачі забурмотіли і злегка відступили.

- Розумно чините, добрі люди – оголосив рябий. – Не заблизько, бо це небезпечно.

У клітці, явно для нього затісній, лежав скручений у клубок ящер, вкритий темною лускою з дивним малюнком. Коли рябий стукнув у клітку тичкою, гад заборсався, зашкрябав лусками об пруття, витягнув довгу шию і пронизливо засичав, демонструючи гострі, білі, конічні зуби, що сильно контрастували з майже чорною лускою довкола пащі. Глядачі голосно зітхнули. Кудлатий песик, якого тримала на руках жінка, перекупка на вигляд, пронизливо задзявкав.

- Дивіться уважно, добродії – закричав рябий. – І радійте тому, що в наших краях не мешкають подібні створіння! Оце потворний василіск з далекої Зерріканії! Не наближайтесь, не підходьте, бо хоч він і замкнений у клітці, він може самим своїм подихом вас отруїти!

Цирі і Фабіо врешті пропхались через коло глядачів.

- Василіск – продовжував рябий з помосту, спираючись на жердину, нача стражник на алебарду – це найотрутніша світова бестія! Тому що василіск є королем всіх змій! Якби василісків було більше, пропав би світ до краю! На щастя, це дуже рідкісна потвора, бо народжується з яйця, яке зніс півень. А ви самі всі знаєте, людоньки, що не кожен півень несе яйця, а тільки такий негідник, який як квочка другому когутові зад наставляє.

Глядачі хоровим сміхом зреагували на жарт нижче поясу – чи може скоріше заду. Не сміялась тільки Цирі, яка весь час уважно оглядала потвору, що подразнена галасом звивалась, товклася у пруття клітки і напирала на них, даремно силкуючись випростати у тісноті покалічені мембрани крил.

- Яйце, знесене таким когутом – продовжував рябий – слід сто і одному вужові висиджувати! А коли з яйця виклюнеться василіск…

- Це не василіск – заявила Цирі, гризучи бергамотку. Рябий скоса подивився на неї.

- …коли проклюнеться василіск, кажу – продовжував – тоді він з’їсть всіх вужів з гнізда, поглине їх трутизну, але не зазнає від того ніякої шкоди. Сам він так набереться отрутою, що не тільки може вбити зубом, і навіть не дотиком, але й одним подихом! А коли кінний лицар візьме і вдарить василіска списом, то отрута вдарить ратищем вверх, разом і вершника і коня на місці уб’є!