Слава ЗСУ!

- Дякую – голос Єнніфер був підозріло холодним. – Дякую, моя дорога.

Філіппа Ейльгарт була у товаристві Дійкстри. Геральт, який мав швидкоплинний контакт з реданським шпигуном, взагалі мав би зрадіти – врешті натрапив на когось знайомого, хто як і він ненадежав до братства. Але не зрадів.

- Я радий, що бачу тебе, Єнно – Філіппа поцілувала повітря біля сережки Єнніфер. – вітаю, Геральте. Ви обоє знаєте графа Дійкстру, правда?

- Хто його не знає – Єнніфер схилила голову і дала Дійктрі руку, яку шпиг з пошаною поцілував. – Я знову рада бачити вас, графе.

- Це для мене радість – запевнив шеф таємних служб короля Візіміра – знову бачити тебе, Єнніфер. Особливо, в такому доброму товаристві. Пане Геральте, мої найглибша пошана…

Геральт, стримавшись від запевнення, що його повага є ще глибшою, потис протягнуту долоню – а радше спробував це зробити, бо її розміри перевищували норму і робиув рукостискання практично неможливим.

Величезний шпиг був одягнений у ясно бежевий дублет, досить неформально розщепнутий. Було видно, що він почується в ньому розкуто.

- Я помітила – проказала Філіппа – що ти розмовляла з Сабіною?

- Розмовляла – фиркнула Єнніфер. – Ти бачила, що вона має на собі? Треба не мати ані смаку, ані сорому, щоб… Вона, холера ясна, є старша від мене на… Менше з тим. Якби вона ще мала, що показувати! Гидка мавпа…

- Вона намагалась вас випитувати? Всі знають, що вона шпигує для Хенсельта з Каедвену.

- Справді? – Єнніфер вдала здивування, що було слушно сприйнято за першорядний жарт.

- А пан граф, гарно розважається на нашій урочистості? – запитала Єнніфер, коли Філіппа і Дійксра припинили сміятись.

- Надзвичайно добре – шпиг короля Візіміра галантно вклонився.

- Якщо зважимо – усміхнулась Єнніфер – що граф тут на службі, то це запевнення є нечуваним компліментом для нас. І, як кожен подібний комплімент, мало щирий. Ще мить тому він зізнався мені, що він би хотів милого, рідного півмороку, смороду смослокипів і підгорілого на рожнах м’яса. Також йому бракує традиційного, заллятого соусом і пивом столу, у який би він міг бити кухлем у ритмі гидких пісеньок пияків, а під ранок міг би сповзти під нього, щоб заснути серед хортів, що гризуть кістки. А до моїх аргументів, які доводять вищість нашого способу світкування, залишився, уяви собі, глухим.

- Справді? – відьмак подивився на шпига ласкавіше. – А які це були аргументи, якщо можна дізнатись?

Цього разу його вже його питання було явно потрактовано як першорядний жарт, бо обидві чародійки засміялись одночасно.

- Ах, чоловіки – промовила Філіппа. – Нічого не розумієте. Чи можна, сидячи за столом у напівмороку і диму, вразити сукнею і фігурою?

Геральт, не знайшовши слів, тільки вклонився. Єнніфер делікатно стисла його руку.

- Ах – сказала. – Я бачу там Трісс Мерігольд. Мені нагально треба обмінятись кількома словами… Пробачте, що я вас зараз залишу. Бувай, Філіппо. Впевнена, що ми ще знайдемо сьогодні можливість побалакати. Чи не так, графе?

- Однозначно – Дійкстра усміхнувся і глибоко вклонився. – Я до твоїх послуг, Єнніфер. На перший поклик.

Підійшли до Трісс, що мерехтіла кількома відтінками синього і аквамарину. Побачивши їх, Трісс перервала розмову з двома чародіями, радісно засміялась, обійняла Єнніфер, повторився ритуал цілування повітря біля вух. Геральт взяв подану йому долоню, але вирішив піти супроти церемоніалу – обійняв каштановолосу чародійку і поцілував у м’яку, вкриту, як у персика, пушком щічку. Трісс злегка зарум’янилась.

Чародії привітались. Одним був Дрітгельм з Понт Ванісу, другим – його брат Детмольд. Обидвоє були на службі короля Естерада з Ковіру. Обоє виявились маломовними, обоє відійшли за першої ж підходящої нагоди.

- Ви розмовляли з Філіппою і Дійкстрою з Третогору – зауважила Трісс, граючись повішеним на шиї, оправленим у срібло і діаманти сердечком з ляпіс лазурі. – Ти, звісно, знаєш, хто такий Дійкстра?

- Знаємо – відповіла Єнніфер. – він розмовляв з тобою? Пробував випитувати?

- Пробував – чародійка значуще усміхнулася і захихотіла. – Досить обережно. Але Філіппа перешкоджала йому, як могла. А я думала, що вони у ліпших стосунках.

- Вони у хороших стосунках – серйозно застерегла. – Бережися, Трісс. Не писни йому ні слова про… Знаєш, про кого.

- Знаєш. Буду уважна… А при нагоді… - Трісс понизила голос. – Що про неї чути? Я могла б її побачити?

- Якщо ти врешті наважишся викладати в Аретузі – усміхнулась Єнніфер – зможеш бачити її дуже часто.

- Ах – Трісс ширше відкрила очі. – Я розумію. Чи Цирі…