Слава ЗСУ!

Але історія світу пішла так, як пішла, а єдиною причиною цього був факт, що відьмак мав переконання. Коли він вдосвіта прокинувся, і відчув потребу, не зробив того, що б зробив кожен – не вийшов на балкон і не висцявся до горщику з настурціями. Мав переконання. Тихенько одягнувся, не будячи Єнніфер, що спала міцно, нерухомо і майже не дихаючи. Вийшов з кімнати і пішов до саду.

Бенкет ще тривав але як вказували відголоски, у затухаючому вигляді. Вікна бенкетної зали все ще палали світлом, що заливав атріум і клумби півоній. Відьмак пішов трохи далі, до густих кущів, там подивився у небо, що ясніло і від горизонту вже палало пурпуровою смужкою світанку

Коли повільно повернувся, думаючи про важливі справи, його медальйон сильно затремтів. Притримав його долонею, відчуваючи проникаюче в тіло вібрацію. Не було сумніву – у Аретузі хтось кидав закляття. Геральт нашорошив вуха і почув здушені крики, галас і гупання людей, що бігли з галереї до лівого крила палацу.

Будь-хто інший, без вагань, відвернувся би і швидким кроком пішов у свій бік, вдаючи, що нічого не чув. І подальша історія світу теж може б склалась інакше. Але відьмак мав переконання і звик чинити згідно нерозумних, непрактичних правил.

Коли він вбіг на галерею і у коридор, там тривав бій. Кілька головоріз у сірих лівреях в’язали поваленого на землю невисокого чародія. Знерухомленням керував Дійкстра, шеф розвідки Візіміра, короля Реданії. Поки Гераль зумів щось вдіяти, сам виявився знерухомленим – двоє інших сірих головорізів приперли його до стіни, а третій приставив йому до грудей три зубне вістря корсеки[23].

Всі головорізи мали на грудях ринграфи з реданським орлом.

- Це називається «втрапити в гівно» - тихо пояснив Дійкстра, наблизившись. – А ти, відьмаче, напевно маєш вроджений талан до такого втрапляння. Стій спокійно і намагайся не привернути нічиєї уваги.

Реданці зрештою вгамували невисокго чародія і підняли його, тримаючи за руки. Це був Артауд Терранова, член Капітулу.

Світло, яке дозволило бачити деталі, било з кулі, що висіла над головою Кейри Метц, чародійки, з якою Геральт увечері балакав на бенкеті. Ледве її впізнав – вона змінила ефірний тюль на суворий чоловічий одяг, а на боці мала стилет.

- Закуйте його – коротко скомандувала. У її долоні задзвеніли кайдани, виковані з блакитнуватого металу.

- Не смій одягати це на мене! – закричав Терранвоа. – Не смій, Метц! Я член Капітулу!

- Був. Тепер ти звичайний зрадник. І до тебе ставитимуться як до зрадника.

- А ти паршива дівка, яка…

Кейра наблизилась на крок, злегка хитнулась в стегнах і з усієї сили тріснула його кулаком в обличчя. Голова чародія відскочила назад так, що якийсь момент Геральт мав враження, що вона відірветься від тулуба. Терранова обвис в руках людей, що тримали його, спливаючи кров’ю з носа і губ. Чародійка не завдала другого удару, хоч і мала занесену руку. Відьмак помітив латунний блиск кастету на її пальцях. Не здивувався. Кейра була малорослою, не могла завдати такого удару голим кулаком.

Не ворухнувся. Головорізи тримали його міцно, а гостряк корсеки колов його в груди. Геральт не був певен, чи ворухнився би, якби був вільним. Чи знав би, що робити.

Реданьці закрили окови на викручених назад руках чародія. Терранова закричав, засмикався, зігнувся, захарчав у блювотному спазмі. Геральт вже знав, з чого зроблені кайдани. Це був сплав заліза з двімеритом, рідкісним мінералом, властивості якого полягали у придушенні магічних здібностей. Такое придушення супроводжували досить прикрі для магіків побічні наслідки.

Кейра Метц підвела голову, відгорнувши волосся з лоба. І тоді побачила його.

- Що він, до дідьчої мами, тут робить? Звідки він тут взявся?

- Втрапив – відповів безпристрасно Дійктсра. – Він має талан до втрапляння. Що нам з ним робити?

Кейра спохмурніла, кількаразово тупнула обцасом високого чобота.

- Пильнуй його. Зараз я не маю часу.

Вона швидко відійшла, за нею пішли реданці, тягнучи Терранову. Куля-світильник поинула за чародійкою, але вже був світанок, ясніли шибки. На відданий Дійктрою знак головорізи відпустили Геральта. Шпиг наблизився і поглянув відьмакові в очі.

- Зберігай цілковитий спокій.

- Що тут робиться?

- І цілковите мовчання.

Кейра Метц швидко повернулась, не сама. Її супроводжував попелястоволосий чародій, якого представили Геральтові як Детмольда з Бан Ард. Побачивши відьмака завмер і вдарив кулаком у долоню.

- Трясця! Це той, якого вподобала собі Єнніфер?

- Той – підтвердила. – Геральт з Рівії. Проблема полягає в втому, що я не знаю, як там з Єнніфер…

---

 23 Корсека (рунка) - різновид колючої зброї що являє собою фактично спис з двома додатковими бічними наконечниками (іноді нагостреними), меншими, ніж центральний; також іноді іменується бойовими вилами Докладніше:http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0(прим. пер.).