Слава ЗСУ!

- Зумієте, майстре - процідив імператор, а його темні очі зловісно зблиснули. – Я повен віри у твої здібності. А щодо похибки, то чим вона буде меншою, тим моя буде більшою.

Ксартхісіус скорчився.

- Я маю точно знати дату народженні цієї особи – пробекав. – По мірі можливості, до години… Цінним також був би якийсь предмет, який належав тій особі…

- Волосся – тихо промовив Емгир. – Чи може бути волосся?

- Оооо! – повеселів астролог. – Волосся! Це значно полегшує… Ах, якби ще я б міг мати кал чи сечу…

Емгирові очі небезпечно звузились, а маг скулився і зігнувся у низькому поклоні.

- Уклінно перепрошую вашу імператорську величність… - застогнав. – Прошу пробачення… Я розумію… Так, волосся вистачить… Цілком вистачить…Коли я зможу їх отримати?

- Ще сьогодні це буде доставлено тобі разом з датою і годиною народження. Майстре, я не затримує вас більше. Повертайся до твоєї вежі і починай досліджувати сузір’я.

- Нехай Велике Сонце опікується вашою імператорською…

- Добре, добре. Можей йти.

Тепер ми, подумав Пугачу. Цікаво, що нас чекає.

- Кожного – промовив поволі імператор – хто писне хоч слово про те, що тут буде за мить сказано, чекає четвертування. Ваттієре!

- Я слухаю, ваша величносте.

- Як саме прибула сюди… та принцеса? Хто був в це залучений?

- Від фортеці Настрог – нахмурив чоло шеф розвідки – її високість конвоювали гвардійці на чолі…

- Не про це питаю, до чорта! Звідки взялась дівчина у Настрозі, у Вердені? Хто доставив її до твердині? Хто там зараз комендант? Чи це той, від якого надійшло донесення? Якийсь там Ґодиврон?

- Ґодиврон Піткайрн – швидко повідомив Ваттієр де Ріреаукс. – Очевидно, він був поінформований про місію Ріенса і графа Кагира аеп Кеаллаха. Три дні після подій на Танедді у Настрозі з’явились двоє людей. Точніше: одна людина і один ельф-напіввкровка. Це вони, покликаючись на доручення Ріенса і графа Кагира, передали Ґодивронові принцесу.

- Ага – імператор усміхнувся, а Пугач відчув холод на спині. – Вільгефортц ручався, що схопить Ціріллу на Танедді. Ріенс гарантував мені те саме. Кагир Мавр Диффин аеп Кеаллах отримав у цій справі чіткі накази. І от, три дні після афери на острові, до Настрогу над рікою Яррою Циріллу привозять не Вільгефортц, не Ріенс. Не Кагир, а людина і напівельф. Ґодиврон, річ ясна, не подумав про те, щоб арештувати обох?

- Ні. Покарати його, ваша величносте?

Пугач ковтнув слину. Емгир мовчав, тручи чоло, величезний діамант у його персні блищав як зірка. За мить імператор підняв голову.

- Ваттієре.

- Ваша величносте?

- Поставиш на ноги всіх своїх підлеглих. Накажеш знайти Ріенса і графа Кагира. Передбачаю, що обоє перебувають на ще не зайнятих нашим військом теренах. Використаєш з цією метою Scoia'tael чи ельфів королеви Енід. Обох арештованих доставиш до Дарн Руах і піддаси тортурам.

- Про що питати, ваша величносте? – примружив очі Ваттієр де Рідеаукс, вдаючи, що не бачить блідості, яка вкрила обличчя сенешаля Кеаллаха.

- Ні про шо. Пізніше, коли вже трохи зм’якнуть, я допитаю їх особисто. Скеллене!

- Слухаю!

- Одразу після того, як той крендель Ксартхісіус… Якщо той белькотливий химерник зуміє встановити те, що я наказав йому дізнатись… Тоді ти організуєш на вказаному ним терені пошуки певної соби. Опис зовнішності ти отримаєш. Я не виключаю, що астролог вкаже територію, над якою я маю владу, тож ти поставиш на ноги всіх, хто відповідальний за ту територію. Весь цивільний і військовий апарат. Ця справа у найвищому пріоритеті. Ти зрозумів?

- Так точно. Чи я можу…

- Ні, не можеш. Сідай і слухай, Пугачу. Ксартхісіус найправдоподібніше не встановить нічого. Особа, яку я наказав йому шукати, напевно знаходиться на чужій території і під магічною протекцією. Голову даю навідріз, що розшукувана особа знаходиться в тому самому місці, що й наш таємничо зниклий приятель, чародій Вільгефортц з Роггевеену. Тому, Скеллене, ти зформуєш і приготуєш спеціальний підрозділ, який очолиш особисто. Добереш людей споміж найкращих. Вони мають бути готовими на все… і незабобонні. Це значить такі, що не бояться магії.

Пугач підняв брови.

- Твій підрозділ – закінчив Емгир – буде мати завдання атакувати і опанувати ту на цю мить незнану, але напевно незле замасковану і добре захищену криївку Вільгефортца. Нашого колишнього друга і союзника.

- Я зрозумів – промовив безпристрасно Пугач. – У особи, яка розшукується, і яку там напевно застану, не може, як я здогадуюсь, не може з голови волосина впасти?

- Слушно здогадуєшся.